#GoKyivдоповідає Коли дивитися на те, як у Кремлі можуть уявляти собі майбутнє війни, то стає помітно, що ставка робиться не на швидке завершення, а на затягування процесу настільки, щоб він став новою нормою. Війна в такій логіці перестає бути подією з фіналом і перетворюється на фон, у якому країна існує роками.При цьому будь-які розмови про переговори або “мир” виглядають не як реальний шлях до завершення конфлікту, а як інструмент тиску або спосіб виграти час. Сама ідея швидкого миру фактично відсувається на другий план, бо ключовим стає не завершення війни, а те, на яких умовах вона може бути заморожена або продовжена в контрольованому вигляді.Важливий момент полягає в тому, що така війна починає працювати і всередині самої російської системи. Вона стає способом утримання внутрішньої стабільності: через зовнішній конфлікт легше контролювати суспільство, тримати еліти в залежності і пояснювати будь-які внутрішні проблеми “обставинами війни”.У цьому сценарії затягування конфлікту може виглядати навіть як більш вигідна стратегія, ніж спроба швидкого завершення. Бо довга війна дозволяє виснажувати ресурси противника, адаптувати власну систему до постійного стану мобілізації і чекати моменту, коли зовнішні умови можуть змінитися на користь Кремля.І на цьому тлі Україна разом із західними країнами опиняється в ситуації, де немає швидкої розв’язки. Це не історія про “фінал найближчим часом”, а радше про тривалий тиск, у якому будь-яка пауза не означає завершення, а лише зміну інтенсивності.