Історія цього авто почалася не з дороги — а з рішення. Десь між дощами й туманами Велика Британія воно стояло тихо, ніби чекало, коли його нарешті покличуть у справжню подорож.І покликали. Спершу були вузькі англійські дороги, де кожен поворот — як загадка. Потім пором через Ла-Манш, де хвилі гойдали не тільки кузов, а й усі плани. Кажуть, у той момент авто вперше “зрозуміло”, що назад дороги вже не буде. Але дорога не була гладкою. І з кожним кілометром авто ставало не просто транспортом — а частиною команди.Далі почалося найцікавіше. Європейські траси змінювались гірськими серпантинами. Річки — великі й малі. Мости, які здавались нескінченними. Трохи відпочинку і знову в дорогу. Заправки, автобани, поля Франції, ліси Німеччини, міста Польщі, Карпати....  І от — нарешті Україна. Там, де його чекали. Там, де воно справді потрібне.І знаєш що? Це авто — реально круте. Витривале, вперте, з характером. Таке, що не здається, навіть коли дорога вирішує перевірити тебе на міцність.Величезна подяка всім, хто допоміг його придбати, провести через пів Європи і передати хлопцям. Без вас ця історія не відбулась би. Я не знаю всю правду про цю історію, лише шматочки... а чого не знав - додумав для цього посту. Але була одна маленька деталь… правдива.  Цьому авто дуже не вистачало гарних коліс.І от тепер — все як має бути.Разом із пані Іриною, гідами міста Рим та нашими постійними друзями -  ми купили ці колеса. І тепер авто вже “взуте” як треба — готове до нових доріг, нових викликів і нових історій.Дякуємо хлопцям за звіт. Продовжуємо наші проєкти, підтримку ЗСУ та віру в краще майбутнє.