Вишукане чаювання по вікторіанськи.....На початку 1800-х років європейські фермери зіткнулися зі складною проблемою: як збагатити свій ґрунт для отримання кращих врожаїв. Рішення, на яке вони натрапили, було настільки ж моторошним, наскільки й ефективним - подрібнення кісток на добриво. Але де знайти достатню кількість кісток, щоб задовольнити зростаючий попит?Відповідь лежала у них під ногами, в землі полів битв. Від Ватерлоо до Гастінгса ці місця стали неймовірними "золотими" копальнями. У 1822 році лондонська газета «Обсервер» повідомила, що з континентальної Європи до Англії було доставлено понад мільйон бушелів «людських і нелюдських кісток».Але використання цих ексгумованих решток не обмежилося добривом. Цукрова промисловість виявила, що кісткове вугілля чудово підходить для фільтрації бурякового соку на рафінований білий цукор. Дві цукрові фабрики поблизу Ватерлоо заробили на цьому ресурсі, перетворивши останки полеглих солдатів на ключовий інгредієнт для чаювання.Ця практика не обмежувалася чужими полями. Британські місця битв, ймовірно, спіткала така ж доля: їхній ґрунт порушували не археологи, а промисловці, які прагнули наживи.Ця сторінка історії є суворим нагадуванням про те, як прагматизм може взяти гору над шаною до померлих. Вона також підкреслює взаємозв'язок, здавалося б, не пов'язаних між собою галузей - від сільського господарства до кондитерської промисловості - пов'язаних несподіваною і темною спільною ниткою.Подяка Олегу Ровнеру