​​«Деколонізація — це звільнення. Не лише політичне, а й емансипація мислення».Цими словами почалась четверта подія діалогової платформи «Місто на лінії», що відбулася 15–16 липня в Харкові. Ми говорили про постколоніальне минуле й сучасне — відверто, по-дорослому і по-дитячому.У великій студії Харківського Медіа Хабу зустрілися дослідники з України, Польщі, Франції та Великої Британії. Подія складалася з двох публічних дискусій, кожна з яких мала свій фокус, але спільну мету — осмислити, як колоніальне минуле впливає на наше сьогодення і майбутнє.🔹 У першій дискусії — «Деколоніальна перспектива постімперської Європи: регіональні досвіди» — взяли участь історикиня Маша Церович (EHESS, CERCEC, Париж), культуролог Богдан Шумилович (Центр міської історії, Львів) та історикиня Дарина Маттінглі (Чичестерський університет, Велика Британія).Відкрите питання, чи можна застосовувати постколоніальну теорію до українського досвіду, задало тон усієї розмови. Спікери не дійшли до єдиної відповіді з тим, що термін «колонія» повністю стосується України, але всі визнавали, що в нашій історії простежуються елементи культурного, політичного і мовного насильства, характерного для колоніальних систем.Дарина Маттінглі наголосила:«Чи були ми колонією, власне? Можливо, ми не були колонією в сенсі Індії або Уганди, але наш досвід схожий на досвід, наприклад, шотландців.»Цей пошук паралелей став точкою перетину дослідницьких позицій.«Він показав, як Європа створювала образ іншого — Сходу, який насправді не був справжнім Сходом, а лише проєкцією уявлень Європи про себе. Європа ніколи по-справжньому не дивилася на цих “інших” — це було лише дзеркало Європи», — зазначила Маша Церович.🔹У другій дискусії — «Деколонізація крізь призму власного дослідження» — взяли участь історик Володимир Склокін (УКУ, Львів), історикиня і соціологиня Ельжбета Квечінська (Польська академія наук, Варшава) та перекладач і дослідник культурних студій Уям Блекер (Університетський коледж Лондона).Володимир Склокін, працюючи над дослідженням про Слобідську Україну, говорив про складну історію Харкова як прикордоння:«Чому Харків — колонія? … Вони не бачили себе колонізованими росіянами. Навпаки — вони бачили себе колонізаторами... Вони вважали, що колонізували цей «дикий степ»… У риториці тих часів Харків описували як «місто-сад», як центр розвитку науки та освіти, як «українські Афіни»...»Під час обговорення аудиторія висловила своє занепокоєння, що «українська мова сьогодні наповнена російськими вкрапленнями — це відлуння колонізації. Як з цим бути? Ми, філологи, ратуємо за повернення до українських форм, але народ не завжди їх чує». Як наголосив Богдан Шумилович«Африканська деколонізація починалася з мови. Франц Фанон — франкомовний африканець, Стюарт Холл — з британської колонії, створив Cultural Studies, щоб осмислити, як працює імперська влада. Для них мова була ключовим елементом деколонізації…«Decolonize your mind». Якщо ти мислиш мовою колонізатора — ти залишаєшся в його системі. Це говорили не ми — це говорили африканці про себе.» Ці роздуми поставили гостре питання: чи можемо ми говорити мовою колонізатора — про свободу?Обидві дискусії показали: деколонізація — це не подія, а процес. Не готова відповідь, а багато питань. Не лише про минуле, а й про майбутнє.