Під цим постом, звісно, чимало «так, у мене також дитина хоче у Харків повернутись».  Тут все зрозуміло — діти транслюють думки батьків. Та й трактують це по-своєму, адже всі діти хочуть додому. Київські та херсонські так само. Вони хочуть не в комфортніше місто, а в рідне. Одначе й критичних коментарів вистачає. Закинув декілька для вас.Чому публікую це? Бо я трохи мешкав в Англії та мої діти у Харкові вже декілька років після цього досвіду. Вони також були в Лондоні. Кажуть, ще треба, адже вони ходили з відкритим ротом. Там лише місяць можна гуляти по локаціях з книжок та фільмів. Особливо, якщо враховувати те, що англійська література в топі сучасної дитячою. А безплатні музеї — це взагалі космос. Так що кажуть мої діти після Англії про Харків? Я їх регулярно питаю, чи сумують вони? Вони бачать як плюси, так і мінуси. Їжа, друзі, родичі, дозвілля, простір… Є різні спогади. Але щодо оцінки міст все однозначно — нікому не подобається більше Харків, ніж англійські міста. Здається, це доволі очевидно.Моя донька взагалі каже, що в Англії будь-яке фото красивіше виходило — що не сфотографуєш, то воно якесь красиве таке. Я їм пояснюю потрохи, що таке дизайнкод, комфортна вулиця та таке інше, але більше слухаю, бо мені справді цікаво, як діти сприймають простір. Старший багато ходить пішки. Майже щодня по 5+ км. Якось сказав, що в Англії було значно краще, бо всі вулиці однаково нормальні, а не як у нас. Там ми гуляли значно більше, бо для прогулянки, уявіть собі, нікуди не треба спеціально їхати, як у нас звикли їздити в сад Шевченка та інші.  Всі діти (до речі, не тільки мої) кажуть, що у нас повсюди багнюка і все таке брудне. Привіт, чисте місто! І тільки в інтернеті завзяті бабусі та мами розповідають, наскільки у Харкові краще їх дітям. Я не спорю — краще. Але не через комфортне місто та нібито надзвичайну роботу чиновників та комунальників. Діти просто сумують за домом, друзями та іншим. А міському плануванню та урбанізму нам треба вчитись і вчитись. Поки що ми тут сильно пасемо задніх.