Збирався сьогодні написати про продажі Але знайомий запитавА ти підводиш підсумки року? Я відповів, що ні. А потім замислився. Ні, не про те що треба підводити підсумки. А про те як я спілкуюсь з людьми, яких я ціную. Тобто про вас. І знаєте що я помітив. Що весь рік намагався писати по-людські. Про те що мене хвилює. Про смисли, які нахожу і бачу. Про тепло, про цінність спілкування. І тільки зараз в грудні з’являються якісь відгуки. Може тому що багатьом набридає галас навколо ШІ. В грудні ще додався тотальний рекламний шум на високих нотах. Постійна хвиля скидок і розпродаж, починаючи з чорної п’ятниці. Якісь пластикові переживання. Мабуть весь цей передоз підштовхнув людей, щоб більше читати тепле і людське. І ще виникло питання. Чому хтось визначає, коли мені дивитись відрізок свого життя? Я сам дивлюсь. Коли проживаю якийсь відрізок. Чомусь згадався випадок, коли дружина і я (тоді ще не були одружені) заключили контракт. Хто перший здасть курсову (це були студентські роки). Це було в квітні. І після того як вона перемогла, ми стали ходити на побачення. Це одна із причин, чому для мене це важливий місяць. І це мало пов’язано з загальним календарними святами. P. S. Намагаюсь з вами трохи поділитись своїм теплом, щоб додати сили в ці туманні дні.