📝 Навіщо нам мова? Підказка з п’яти списків

У юності мене гризло питання: навіщо людству мова і чому вона влаштована саме так? «Щоб спілкуватися» - очевидно. Але про що нам потрібно говорити настільки часто, що без цього не обходиться звичайна розмова?

Кілька днів тому цікавість привела мене до списків із 1000 найуживаніших слів англійської, мандаринської китайської, гінді, іспанської та сучасної стандартної арабської. Арифметична сума оцінок L1+L2 (нейтіви + хто вивчив мову) - 4,18 мільярда мовців, але з повторами через багатомовність.

План був амбітний: порівняти списки й побачити, як мислять носії різних мов. План помер молодим 😅 Списки слів зібрані по-різному, леми й словоформи рахуються за різними правилами, а стандартну арабську переважно опановують через навчання.

Та поки гіпотеза розвалювалася, з’явилася цікавіша картина. Якщо не порівнювати місця буквально, а дивитися на функції слів, у цих п’яти списках повторюються схожі завдання спілкування: позначити себе й іншу людину, запитати, підтвердити або заперечити, сказати «хочу» чи «можу», описати рух, час і місце, подякувати, говорити про близьких.

Це не доводить, що всі люди мислять однаково. Але підказує, яке навантаження мова витримує щодня: узгодити, хто ми одне для одного, що відбувається і що робити далі.

А ще це щеплення проти красивих висновків із даних. Якщо в одній мові слово «Бог» стоїть вище, це нічого не доводить про релігійність її носіїв. Різницю могли створити вигуки, синоніми або склад корпусу. Спочатку методологія - потім психологія.

Можна подивитися на мову як на наш базовий API. І його найзатребуваніші методи звучать так: «Хто ти? Чого хочеш? Що відбувається? Чи можемо ми домовитися?»

---
🌱 Keep calm and grow | 💬 Обговорити 1-на-1