Дуже ходові сьогодні форми поскоріше, пожирніше, посмачніше. Ці форми — позичка від москви: окрема словотворча модель. Вона відповідає тональності й ритміці російської мови.

Чи є аж така потреба позичати цю модель, коли ми маємо свої засоби, уживані там, де росіяни вдаються до цієї моделі?

“…виборсайся поскоріше з халепи!”.

Мавпуючи ці форми, ми по-перше задовжуємо своє мовлення. У росіян ці форми короткі: поскорєй, пожирнєй, повкуснєй — три склади.

Наші форми довші — по чотири склади. Чи доцільно задовжувати свою мову, коли наші предки виробили коротші форми для вислову тих понять, які, через копіювання російського стандарту, ми мусимо задовжувати?

Замість “виборсуйся поскоріше з халепи!” наші попередники казали:

“…виборсуйся хутчій з халепи!”. Або мерщій, скоріше, швидше, якшвидше, живенько.

Наші предки мали ще кілька засобів віддавати потрібні нюанси прислівників на кшталт поскоріше.

Вони не вживали приростка по- і втинали останній склад, кажучи скоріш, смачніш, жирніш, додаючи часом замість по- слівця як або чим: як скоріш, як скоріше або чим скоріш, чим скоріше:

“Вийди, вийди, моя мила, чим скоріше до вікна…”

Ці скорочені форми цілком заступають задовжені форми поскоріше, посмачніше, пожирніше:

“…виборсуйся чим скоріш з халепи!”.

Але й цей ужиток не є єдино можливим варіантом. Звороти із словами типу пожирніше, посмачніше, ми можемо висловлювати з поміччю родового відмінку прикметника. Замість

“…звари чогось посмачніше …”

цілком логічно по-нашому буде сказати:

“…звари чогось смачнішого …”.

#Вікторина

Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!