Засвічений вислів скопійовано з російської ідіоми «заставлять себя долго ждать» зі свого боку цей вислів росіянами запозичений з інших мов.Любов до кучерявих форм і незнання рідної мови змусили дворянську писучу братію українців вдаватися до кальок з інших мов, засвоєних ними змалку, як невід’ємний причандал дворянської освіти.Росіяни ж цілком могли обходитися без позичок у цьому випадку, бо їхня жива мова знала дієслово замешкаться (походило від укр. мешкати) — відповідник нашого забаритися (писали про це слово тут), яке якраз і відповідало вислову заставить себя долго ждать. Але замешкаться пахло простолюддям, яке не було в моді еліти. Моду в російській мові творили дворяни, і це відбилося на остаточному образі їхньої мови.Якщо росіяни, на догоду дворянським смакам, занехаяли своє слово замешкаться, то наше забаритися — слово літературне, міняти якого на заморян нема потреби:Отже, правильно було б: “Левко довго не забарився”.А також приклади з літератури та старих словників:• Саноцький, якого Яремко-Попович послав у розвідку, довго не забарився . Разом з ним прибуло ще й кілька селян на неосідланих конях. (Т. Микитин)• Пусти, мати, погуляти, — я не забарюся. (Зі словника Грінченка)#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!