я думаю, що щоб культура розвивалась, повинен існувати деякий вакуум, от коли був ковід і російські артисти не виступали, в нас розвинулась своя цікава лайв сцена. під час повномасштабки багато хто відмовився і від онлайн прослуховування російської музики, що теж дало певний буст.проте, на жаль цей буст був недостатнім, зараз відчувається жоский спад і я в тому числі відчуваю, що не знаю про що і навіщо писати.2023-2024 роки у рерід були доволі активними: тур, випуск альбому, виступи на багатьох фестивалях і участь в батлах. багато що з цього робилось із цікавості: а що буде, якщо зробити це або це?протягом місяців я розуміла, що не бачу, навіщо займатися багатьма речами властивими індустрії. я не люблю великі фестивалі, я не маю мрії виступати на великих сценах, мені пофігу на музичні батли, які відчуваються як приниження. в занятті цією сурогатною діяльністю я заплуталась і дещо втратила те, навіщо це робилося. я не розумію, навіщо постійно виступати, мені не так цікаво слідкувати за індустрією, як раніше, бо це неодмінно викликає порівняння себе з кимось. сенси підміняються чужими сенсами і зʼявляється відчуження від власної діяльності.багато хто з музикантів перестає грати, або от як лолі вирішує робити музику на російську аудиторію. для мене шлях лолі не підходить, бо це деградація сенсів, але я можу зрозуміти розгубленість і наразі не знаю, куди рухатися мені. не хочеться випускати музику по інерції, хочеться говорити коли є що сказати. можливо це вигоряння з яким я так і не придумала, як можна впоратися. хочеться взяти паузу, зайнятися чимось іншим, але страшно загубити те, що вже є.