Сумісники та військовий облікОсоба, яка працевлаштовується шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці (ст. 21 КЗпП). Це означає, що особа може працевлаштуватися за сумісництвом.Відповідно до ст. 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві або в роботодавця — фізичної особи з одержанням заробітної плати за фактично виконану роботу.Під час працевлаштування майбутній працівник має надати роботодавцю: паспорт, ідентифікаційний номер, документ про освіту, трудову книжку (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Держреєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, документ про стан здоров’я, в т. ч. про інвалідність (за потреби) та відповідний військово-обліковий документ, якщо особа є військовозобов’язаною, призовником або резервістом (п. 20 Порядку № 1487).Пунктом 16 Порядку № 1487 визначено, що на керівників підприємств покладається ведення персонального військового обліку.Згідно з Порядком № 1487 персональний військовий облік на підприємстві має вестися за обліковими формами — списками персонального військового обліку та відомостями оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних і резервістів.Відповідно до частини п’ятої ст. 34 Закону № 2232 персональний облік призовників, військовозобов’язаних і резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб, зокрема, за місцем їх роботи. Проте ані Закон № 2232, ані Порядок № 1487 не конкретизує, яким має бути місце роботи — основним чи за сумісництвом.Таким чином, можна дійти висновку, що персональний військовий облік сумісників також має вестися.