Я думаю, сьогодні ні для кого не є секретом, що діюча влада веде негласне полювання на журналістів, особливо розслідувачів.Ті, хто зараз працюють на схвалених владою ресурсах, на мій погляд, не те щоб журналісти — скоріше пропагандисти, тому їх це не стосується.Журналісти — це ті, хто зберігає себе, свою ментальну незалежність, задає чесні питання владі.З другої половини 22 року я спостерігаю, як обережно, систематично влада розбещувала себе цензурою. Спочатку це мало сенс: військові об'єкти, наслідки влучань. А потім швидко зрозуміла, що це гарний привід завалити пиздаки всім оцім надокучливим, що задають питання: "А звідки гроші, машини? А коли ви виконаєте обіцяне?" і т. д.На мій погляд, почалось все з телеграм-каналу Джокер, а доповнилось законом про медіа і вже вилилось у систематичне полювання за журналістами.На Джокері ОП протестували реакцію журналістської спільноти. Типу, а що буде, якщо почати тупо і безпринципно загоняти розслідувачів? Пам'ятаєте повістки ввечері в магазині? Пам'ятаєте, як редактору "Наших грошей" тітушки двері вибивали? А знаєте, що таке обнулення, коли ти мобілізований і пиздливий?Всі ці події самоцензурувались спільнотою, бо "не на часі, йде війна, русні на користь" — і все це типу має сенс. Але є одне "але" — владі похуй. Цинічно, зухвало так похуй, що аж поїбать.Далі закон про медіа закрутив гайки і поставив всіх у позу раком. Пам'ятаєте, так? Всі медіа — сайти, газети, радіо і ТБ — винні стояти у позі "на колінах", а телеграм-канали влада у законі "не помітила". Потім приручила, прикормила...І знову журналістська спільнота завалила пиздаки. Журналістські та правозахисні НГО вирішили розміняти своє мовчання на компроміси і участь у мутних наглядових радах в околомедійних міністерствах.Я на конференції журналістів-розслідувачів на фінальній панелі задав питання:"А може, ми припинимо шукати колінно-ліктьову позу, в якій будемо подобатись владі, і таки почнемо задавати питання: а якого це відбувається, коли запрацює закон і буде справжній захист журналістів?"На що мені порекомендували не вийобуватись. А потім окремо деякі особи рекомендували завалити пиздак, якщо хочу взагалі мати можливість бути присутнім на таких заходах.Я все розумію: під час війни та і загалом — кожному свій кожух гріє. Але якось від суспільного договору ми прийшли до суспільного замовчування і отримали те, що отримали.Бути журналістом зараз стало критично небезпечно. Замовчування своїх вразливих питань приводить до того, що ця гідра зробить висновки з Майдану і виросте ще більше, аніж була. Ось будуть вибори — побачите, скільки з нас стане "провокаторами".Те, що зараз загоняють редакторів найбільш впливових медіа країни — дуже чіткий сигнал того, що буде далі.Тож або ви зараз забуваєте свої домовленості, викидаєте свої ксіви помічників СБУшників, перестаєте ходити на банкет з владою під час війни (все одно всі ті "інсайди і компромати" ви вже нікуди не опублікуєте, бо очко жим-жим) — і починаєте згадувати, що таке суспільно корисна діяльність, що таке відповідати цінностям, які ми всі декларуємо.Або забудьте про журналістику в принципі — лишиться лише пропагандистський станок і контрольована опозиція. Звісно, вам буде тепло, комфортно, ситно, скоріше за все вам дадуть втекти чи ви потонете у останню чергу.Але згадайте, чому ви вчили на тренінгах молодих журналістів, і пам'ятайте, що ви маєте не тільки розповідати, як жити, а й жити так, як розповідали. Бо ми ж не граємось у подвійні стандарти, так, панове, так...?