Про енергетиків майже не говорять. Їх не виносять у заголовки, не роблять з них символів, не згадують у щоденних зведеннях. Про них згадують лише тоді, коли в домі стає холодно, коли гасне екран телефону, коли чайник мовчить, а ніч затягується занадто довго. Вони там завжди. На морозі. На вітрі. Під обстрілами. У темряві, на висоті, в багнюці, серед зруйнованого й обгорілого.Їхні руки тріскаються від холоду так, що шкіра лопається до крові, і ця кров замерзає разом із потом, перетворюючись на ще глибші рани. Саме цими руками вони на дотик знаходять пошкоджені кабелі, зчищають лід з контактів, стискають задубілі інструменти, з’єднують дроти, що не слухаються, міняють ізолятори, піднімаються на опори, перевіряють трансформатори, запускають резервні схеми, відновлюють те, що ворог намагався стерти разом із життям.Вони живі люди. Виснажені, змучені, на межі можливого. Іноді руки тремтять уже не від холоду, а від перевтоми. Іноді вони плачуть — не від слабкості, а від перенапруги й усвідомлення, що права на помилку немає, бо за кожним дротом стоїть чиясь ніч без світла, чийсь холод, чиясь лікарняна палата. Їх нікому замінити. Ті, хто міг би прийти на зміну, давно на фронті. Залишилися одиниці — і на них тримається критична інфраструктура.Пам’ятайте: завдяки цим людям знову загоряється лампа у вашій кімнаті, знову шумить чайник, знову оживає дім. І світліше стає не лише навколо, а й усередині. Бо це світло тримається не на дротах. Воно тримається на людях.Створена петиція про присвоєння Олексію Брехту звання «Герой України».Він для нас зробив усе, що було можливо. У той час, коли країна могла залишитись без світла, він ніс на собі величезну відповідальність і дійсно тримав ситуацію.Це людина, завдяки якій ми жили, працювали й мали світло в домівках у найважчі моменти.👉 Підписати петицію:https://petition.president.gov.ua/petition/259066Прошу кожного підтримати 🙏