Ще за часів своєї молодості - я ходив по місту та підходив до прохожих старих людей, щоб просто поговорити, бо добре розумів, що їм, насправді, важко знаходитись самим ( одразу виключаємо алкоголіків та кого попало).Вони втратили близьких людей - коханих, друзів, окрім того їх може наповнювати смуток, апатія, тощо. Неодноразово їхні обличчя наливалися посмішками через мою зацікавленість у розмові з ними, коли я власне, позпитував їх про якісь їхні цікаві історії. Неодноразово допомагав їм з продуктами, якщо була така потреба, бо самі знаєте, що пенсії у більшості просто жалюгідні.У висновку, я б хотів донести до вас свою ідеологічну думку стосовно людей:Кожний переживає якийсь досвід, робить помилки, розплачується з ними, якась частина людей кається за них не перед Богом, - а перед собою самою, що характеризує прийняття та душевну гармонію.Тобто, чим більше знаєш людей та про них, то легше жити на світі та легше усіляке зрозуміти, а засуджувати чи критикувати - ми вправі щодня, хто б як цього не боявся, це дозволяє нам будувати свою та особистості інших людей, щоб не було жодних розвитих кордонівВисновок: та будьте людьми, спілкуйтесь з оточенням (україномовних, що зрозуміло, нахуя вам малороське?) Цікавтесь один одним, критикуйте один одного пояснюючи це тим, що дії кожного мають наслідки, а критика - це лише погляд з сторони, що може показати наслідки тих самих дій