jenya zub LIVE NEWS

‼️Фейкові затримання та понад 10 млн грн «заробітку»: у Харкові викрито злочинну організаціюУ Харкові викрито злочинну організацію, яка систематично вимагала гроші у наркозалежних осіб. Угруповання налічувало сім осіб — серед них діючий поліцейський, колишні правоохоронці та цивільні.За даними слідства, підозрювані влаштовували «облави» у місцях розповсюдження наркотиків і пропонували уникнути відповідальності за гроші — у середньому від 40 до 200 тисяч гривень, залежно від фінансових можливостей потерпілих. Якщо грошей не було, змушували брати швидкі кредити або просити родичів.Кожен мав чітко визначену роль: від організатора до безпосередніх виконавців. Цивільних учасників навчали методам стеження, незаконного затримання та імітації правоохоронної діяльності. Крім того, експравоохоронці використовували прострочені службові посвідчення, щоб видавати себе за діючих поліцейських і чинити психологічний тиск.Під час виїздів підозрювані ретельно дотримувалися заходів конспірації: використовували засоби заглушення GPS-сигналів, спілкувалися через інтернет-месенджери, пересувалися автомобілями з підробними або незареєстрованими номерними знаками, а також регулярно перевіряли транспорт на наявність засобів стеження.За даними слідства, злочинна організація встигла заробити понад 10 млн грн.Харківська обласна прокуратура

Українська бюрократія пробила чергове дно.20-річний солдат. На війну пішов у 18. У районі Ізюмського на Харківщині втратив усі кінцівки. Високі ампутації. Ідейний, тримається. Медичний куратор нашої служби привезла його у ПриватБанк відновити картку — на неї мають надійти державні виплати. Телефон із картками був втрачений у бою.Менеджер у відділенні на проспекті Берестейському, 27-А дістає готову картку і каже:візьміть її в руки і потримайте біля обличчя для фото.У людини немає рук.Немає рук — немає картки.Тримати картку іншій людині «не можна».Єдина «альтернатива» від банку — оформити довіреність і видати картку на ім’я медичного куратора.Вдумайтеся.Людина, яка втратила на війні руки й ноги, не може отримати свої гроші, бо не має рук.Соромно було комусь? Шукали рішення? Проявили людяність?Ні. Процедури важливіші за людину, яка за них воювала.Поранений вирішив чекати на протез руки. Місяці. Можливо рік.Без грошей, які держава йому винна.Ми це так не залишимо.Держава, банки й бюрократія мають повернутися обличчям до війська. Бо інакше — це зрада, а не просто ідіотизм.Прошу про репост.Тільки публічний резонанс змусить цю систему ворухнутися.Автор: Олена Толкачова

Сто років.Сьогодні «Металіст» святкує свій сотий день народження.І це не просто ювілей клубу. Це ювілей частини Харкова. Частини нас із вами.Покоління харків’ян виросли разом із цією командою.Хтось уперше прийшов на футбол ще дитиною, тримаючись за батькову руку.Хтось втрачав голос на фан-секторі.Хтось плакав від поразок і обіймав незнайомих людей після голів на останніх хвилинах.Для всіх, хто бодай раз стояв на трибунах і жив кожну секунду гри – від тиші перед ударом до шаленої радості перемоги, – «Металіст» давно означає більше, ніж футбол.Це – Харків.Це – наша пам’ять, наші емоції, наш біль і наша радість, які залишаються на все життя.За сто років «Металіст» проходив через усе.Тріумфи, коли місто не спало до ранку.Провальні сезони, коли боліло всім.Нові склади, нові керівники, нові епохи.Але одна річ не змінювалася ніколи: «Металіст» завжди вмів об’єднувати Харків.Так, як не здатне більше нічого.На трибунах цього клубу виростав характер міста.Сміливий. Азартний. Упертий.Вірний своїм, вірний синьо-жовтим кольорам.Тим, що на гербі, на прапорі, на футболках – і в серці.Війна поставила на паузу багато речей.Стадіон, який десятиліттями був серцем спортивного Харкова, майже чотири роки чекає.Чекає гравців. Чекає вболівальників. Чекає повернення життя на трибуни.Але це – не забуття.Ми зберігаємо стадіон. Дбаємо про нього.Щоб у день, коли це стане можливим, він був готовий.Готовий до великого повернення, до великого відродження.Наш «Металіст» сьогодні змушений тренуватися в іншому місті.Але команда залишається харківською.По духу. По характеру. По ДНК.Вона працює, тримається, бореться за результат.І саме тому я впевнений: найяскравіші сторінки історії клубу – не в минулому. Вони – попереду.Обов’язково прийде момент.Момент, коли стадіон знову загуде так, що його почують всюди.Коли Харків знову підведеться в єдиному пориві.Коли тисячі голосів закричать одночасно за свою команду, за своє місто, за свою перемогу.Сто років «Металісту» – це не крапка. Це – кома.Продовження буде. І воно буде яскравим!Зі століттям тебе, рідний «Металісте»!Дякую за силу.Дякую за гордість.Дякую за те, що стільки років б’єшся за Харків – і разом із Харковом.

Найважливіше в наш час - збереження життя і здоров’я наших захисників та захисниць. Саме тому всі рішення, які можуть посилити військову медицину, для Харкова є пріоритетними.У травні ми передали військовому шпиталю 15 мільйонів гривень на закупівлю обладнання, і після консультацій медична команда самостійно обрала саме те, що їй було найбільш потрібно, - сучасний ендоскопічний комплекс.Сьогодні він уже працює. Це високоточне обладнання японського виробництва, яке дає можливість діагностувати складні поранення внутрішніх органів, знаходити навіть зовсім дрібні уламки та виконувати малотравматичні оперативні втручання. Для шпиталю, який щодня рятує поранених бійців, - це критично важливе оновлення.Дякую кожному лікарю і загалом команді шпиталю за їхню щоденну важку працю! Ми зі свого боку продовжуватимемо підтримку й надалі. І в бюджеті наступного року ми вже, як і завжди, передбачили фінансування підтримки військових частин та, зокрема, шпиталю. Бо, повторюся, під час війни немає і не може бути нічого ціннішого за життя і здоров’я тих, хто захищає Україну.