🎞️ кхмерська культура КамбоджіКхмери — народ, що складає основне населення Камбоджі, домінуюча етнічна група (до 90% населення). Термін «камбоджійці» часто застосовується не лише для позначення жителів країни у цілому, а як альтернативна назва кхмерів.Кхмери — одна з найдавніших груп населення Індокитаю. Кхмерський етнос склався на початку нашої ери в процесі консолідації численних кхмерських племен в рамках держав Фунань (I—VI ст.) та Ченла (VI—VIII ст.). У цей процес не були залучені племена гірських кхмерів, що мешкали у важкодоступних місцевостях. Антропологічно належать до південних монголоїдів.Близько 100 р. до Р. Х. була заснована перша кхмерська держава Фунань. Вона сформувалася під сильним впливом індійської культури. Розквіт Фунані припадає приблизно на 200 р. після Р. Х., коли її територія охоплювала більшу частину півдня Індокитайського півострова: всю сучасну Камбоджу, а також землі на півдні В'єтнаму, Таїланду та М'янми. В Фунані панував індуїзм, використовувалось оригінальне письмо, що було адаптацією санскриту, існувала модель державного устрою з богом-царем на чолі, подібна до давньої Індії. В VI ст. Фунань припинила своє існування, на її місці постало царство Ченла. Крім сучасної Камбоджі, Ченла включала також значні частини сучасних Лаосу та В'єтнаму. Населення Ченли вважається кхмерським.Приблизно 790 року яванська держава Шайлендрів на короткий час отримала контроль над Ченлою. 802 р. намісник Джаяварман II, етнічний кхмер, що виріс при дворі Шайлендрів, оголосив себе незалежним правителем Камбоджі. Джаяварман II об'єднав колишні землі Фунані та Ченли й став засновником Кхмерської імперії. В період з IX по XIV століття кхмери володіли більшою частиною материкової частини Південно-Східної Азії: територією сучасної Камбоджі та південних районів Таїланду, М'янми та В'єтнаму. В центрі ідеології держави був індуїстський культ божественного царя, який супроводжувався масштабним монументальним культовим будівництвом. Найвідомішим із царських храмів тієї доби є Ангкор-Ват побудований протягом першої половини XII ст. Економіка країни базувалася на іригаційній системі землеробства.Кінець XII — початок XIII ст. приніс величезні зміни в життя кхмерів. Цар Джаяварман VII (1181—1219) після сотень років майже безперервної війни проти тямів та інших народів регіону прагнув забезпечити мир і справедливість для свого народу. Джаяварман VII переходить до буддизму гілки тхеравада. До кінця XIII ст.більшість кхмерів перейшла з індуїзму в буддизм. Це внесло значні зміни в космологію кхмерів. Сувора пірамідальна модель суспільства з царем-богом, який володів усіма надлишками землі та сільськогосподарської продукції, на її вершині була зруйнована. Буддистські царі розглядали себе як батьків для свого народу, гідного поваги та влади над ними, відчували себе відповідальними за виховання своїх підданих та турботу про їхні потреби.Згодом кхмерська держава занепала, XV—XVIII ст. стали темною добою в історії Камбоджі. Країна зазнала значних економічних та територіальних втрат. 1431 року сіамці захопили й пограбували храмове місто Ангкор, наступного року воно було покинуте його мешканцями. Падіння Ангкору часто вважається кінцем класичного періоду кхмерської історії. Надалі спостерігалося постійне зменшення розмірів і величі Кхмерської держави. Країна стає ареною боротьби між Сіамом та В'єтнамом. На початку XVII ст. В'єтнам захопив дельту Меконгу. Протягом 1830-х років боротьба між В'єтнамом і Таїландом (Сіамом) охопила всю територію сучасної Камбоджі. Щоб врятувати залишки королівства та власний трон, кхмерський король Нородом I 1863 р. приймає французький протекторат. 1887 року Камбоджа стає французькою колонією у складі Французького Індокитаю.