Telegram statistics channel - @istoriya_ukrainy

🗺🎼10 березня в Україні відзначається День Державного Гімну. Подекуди говорять, що пісню “Ще не вмерла Україна” запозичено з мазурки “Єще Польска нє зґінела”, згодом польського гімну. Автор Павло Чубинський нібито чув цю пісню на Півночі від польських засланців. Насправді свій текст він написав до того, 1862 року, в Києві на Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці дім номер 106). Якось там співали пісню сербських повстанців, де були слова “Серце біє і кров ліє за нашу свободу”. На боці сербів за незалежність від Османської імперії воювали двоє братів Чубинського. Він майже за півгодини написав свій текст. Спершу пісню співали на сербський мотив, потім на музику Лисенка. 1863 року текст потрапив у Галичину, де Михайло Вербицький написав музику, відому тепер, як мелодія національного Гімну України, основою слів для якого став видозмінений вірш Чубинського. Пісню довго вважали народною. Цей текст навіть опинився у збірці кубанських козацьких пісень, виданих 1966 року — коли в Україні за “петлюрівський гімн” можна було поплатитися таборами або психушкою.✅На інфографіці подаємо першу публікацію вірша П. Чубинського з львівського журналу «Мета» 1863 р., що є канонічною пам'яткою, яка лягла в основу пізніших модифікацій тексту, підсумком роботи над якими стала остаточна версія Державного гімну України, затвердженого законом України «Про Державний гімн України» 6 березня 2003 року.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺✍️Кожен українець знає, що 9 березня – це День народження найвідомішого українського поета Тараса Шевченка. Людина, що поєднувала художній і поетичний таланти, той, хто гострим словом формував основи для боротьби за незалежність – усе це про Великого Кобзаря.Майбутній поет народився в кріпацькій родині 9 березня 1814 року на Черкащині, а науки вчився в сільського дяка. Реалії першої половини ХІХ століття аж ніяк не сприяли розвитку чи бодай можливості жити достойним життям. Шевченко, як і абсолютна більшість сільського населення, поневолених російським царатом українських земель, був кріпаком і працював на пана Павла Енгельгардта. Саме останній і розгледів в юному Тарасові здібності до малювання.Унікальний талант, наполегливість і гарні друзі допомогли Тарасу Шевченку звільнитися від пана й отримати свободу. Після викупу з кріпацтва молодий художник навчався в Петербурзькій академії мистецтв, де починає писати вірші.Його творчість цікаво досліджувати, враховуючи багатогранність поета і гостроту піднятих тем. Національний гніт, фактичне рабство, великоімперський шовінізм, соціальна несправедливість та навіть інтимна лірика – тематика творів широчезна. Разом з тим, Шевченко вмів писати гостро, викриваючи проблеми, про які мало наважувалася говорити.Тарас Шевченко гармонійно поєднував революційний дух часу з плеканням давніх українських історичних образів. В його поезії бачимо відповідь і критику як імперського устрою з його пихатістю і ворожістю всьому українському, так і викриття ницості, порочності і зради деяких українців, що завели свою країну у фактичне рабство.Не вабило Шевченка життя в російській столиці. Він щоразу повертався на рідну землю. Навіть його Заповіт починається зі слів “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій”.В одній із поїздок Україною Шевченко, перебуваючи в Києві, приєднався до таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, заснованого Миколою Костомаровим. Та вже за кілька місяців це стало причиною його арешту та довгого заслання в Азію. Там він пише твори, що увійшли до циклу “В казематі”, а також проникається долями й інших народів російської імперії та присвячує їм кілька віршів і поем: “«У Бога за дверима лежала сокира», “Полякам”, “Царі”. Шевченко прожив лише 47 років, але залишив за собою яскравий мистецький та змістовий слід, ставши символом України, рупором народної боротьби. Його спадщина навіки вписана в українську культуру та історію. Дякуємо тобі, великий Кобзарю!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

⚔️🇺🇦🗺7 березня 1882 року народився Григорій Йосипович Коссак, командант Українських січових стрільців, полковник Української Галицької армії.Народився в Дрогобичі на Львівщині. Походив із сім’ї багатодітного коваля. В їхній хаті часто гостював Іван Франко, з яким пізніше листувався. Навчався в дрогобицькій гімназії, закінчив учительську семінарію. Викладав у Бережанах, де закохався у вродливу вчительку Ольгу Яцковську. Згодом молоде подружжя вчителювало в Ясениці-Сільній.Активний діяч «Просвіти», брав участь у створенні січового руху.З початком Першої світової війни мобілізований до австрійської армії. Командир куреня Легіону Українських січових стрільців. Відзначився в боях за Маківку, визволяв Дрогобич від росіян. Згодом командир Першого полку УСС (1915-1916), засновник Вишколу УСС. Як колишній педагог, забороняв приймати в українське військо неповнолітніх, яким належало «пильнувати, насамперед, книжки й учитися, учитися й ще раз учитися, щоб бути корисним Україні».Під час Листопадового зриву кілька днів командував українськими військами у Львові. Наприкінці 1918-го очолив Третій корпус УГА, згодом командував запіллям (тиловими службами армії).Тяжко пережив угоду Симона Петлюри з поляками восени 1919-го: «Після безглуздого і злочинного запроданця нашої землі теперішнім українським урядом Польщі далі служити йому не буду». А після укладення угоди УГА з армією Денікіна залишив службу. Перебував на Закарпатті, у чеському таборі інтернованих галицьких вояків, емігрував в Австрію. Але в 1924-му, на хвилі «українізації» й «національного відродження», переїхав в радянську Україну. Викладав українознавство в школі червоних старшин у Харкові, очолював військову кафедру Дніпропетровського хімічного інституту.У 1931-му заарештований разом із братом Василем і низкою відомих українських діячів за звинуваченням у приналежності до фіктивної підпільної терористичної організації «Український національний центр». Засуджений на 6 років, ув’язнення відбував на Соловках і на Уралі. Після звільнення (1937) мешкав у дочки в москві, викладав німецьку мову на фабриці.В лютому 1938-го заарештований вдруге, цього разу за звинуваченням у шпигунстві та приналежності до Української військової організації. 🕯2 березня 1939-го Військовою колегією Верховного суду срср засуджений до найвищої міри покарання і наступного дня розстріляний.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯⚔️🟥5 березня 1950 року загинув Головний командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка). «Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській німеччині.нквд-мґб полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще.До трагічної розв'язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв'язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня.Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал мґб Павєл Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню. В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів.Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою. Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського укґб було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🤡 23 фєвраля 1918 щойно утворена армія російських більшовиків зазнала поразки від німецьких військ під Нарвою. Пізніше у совєцькій росії з'явився міф про "перемогу над німцями" із встановленням свята «23 фєвраля», яке було проголошено святковим днем у 1922 році. Після створення срср воно стало загальносоюзним. Спочатку свято мало назву “дєнь красной арміі і флота”, з 1946 року – “деєнь совєцкой арміі і воєнно-морского флота”.Для пояснення саме такої дати іосіф сталін у 1938 році запустив в обіг вигадку про “перемоги під Псковом і Нарвою”. У тезах для пропагандистів до 20-річчя ркка і вмф було відзначено: 🤡“Під Нарвою і Псковом німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їхнє просування на революційний петроград було призупинено”. Підкреслимо – тоді йшлося лише про “рішучу відсіч” і “призупинення”. У подальшому це неправдиве пропагандистське пояснення вживалося на сторінках “Короткого курсу історії вкп(б)”, який тільки за часів сталіна видали й перевидали загальним накладом у майже 43 млн. примірників. В умовах Другої світової війни, аби історичними прикладами надихнути громадян срср до боротьби з нацистською Німеччиною, вже з’явилося формулювання про “цілковитий розгром німецьких загарбників під Псковом і Нарвою 23 фєвраля 1918”. Ця теза підтримувалася совєцькою пропагандою аж до самого краху срср.Як завжди, вся пропагандистська основа совка та росії — цілком фейкова та безглузда.

⚜️19 лютого 1992 р. постановою Верховної Ради України №2137-XII був затверджений один з чотирьох державних символів України – малий Державний Герб у вигляді тризуба.Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, адже він пов’язаний з нашою тисячолітньою державною, політичною i культурною історією.З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Різноманітні версії тризуба були поширені по всій території Європи та Азії, адже він був частиною культури багатьох народів і особливо значну роль відігравав у віруваннях арійців. Тому на деяких родових гербах їхніх нащадків і досі можна знайти відголоски триєдності. Арії пройшли чималий шлях, залишивши по собі багато згадок, в тому числі й тризуб. В Індії, наприклад, є Храм Вайшну Деві – Великої Богині Матері.В період розквіту Руси-України, у X-XIII ст., зображення тризуба було поширене на великій території – від Криму до Новгорода, від Кавказу до Франції та Швеції, адже карбувався він на всьому: від печаток та монет до цеглин, з яких будувались храми та церкви. Так, зображення тризуба було знайдено на цеглинах Десятинної церкви у Києві.Вперше про тризуб як про офіційний державний герб України заговорили в 1918 р. Під час Української революції, за пропозицією Михайла Грушевського, в Коростені 25 (12) лютого 1918 р. тризуб був прийнятий як Великий і Малий державний Герб УНР. Тризуб на гербі УНР був оповитий стилізованими оливовими гілками – символ прагнення нової держави до миру із сусідами. Автором проекту тодішнього герба став Василь Кричевський.Українська Центральна Рада пояснила його прийняття тим, що тризуб є знаком князівської влади (тризуб був родовими знаком київських князів) і спадкоємності української державної традиції.З 22 січня 1919 р., після проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР, тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави Павла Скоропадського, а також Директорії.Уперше спроба конституційно оформити тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 р. у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге – спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року. 🇺🇦19 лютого 1992 р. Верховна Рада України затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., затвердила тризуб як малий герб нашої держави.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺🇦🇷5 лютого 1921 року Аргентина стала першою латиноамериканською країною, яка визнала Українську Народну Республіку і єдиною в Південній Америці, що встановила з нею дипломатичні відносини. На жаль, на ту мить УНР вже була в екзилі, а армія УНР інтернована у Польщі.Визнання Аргентиною УНР базується на трьох основних документах: 💬листі французькою мовою посла Аргентини у Франції Mарсело Tоркуато дe Aльвеара президенту української делегації на Паризькій мирній конференції графу Михайлу Тишкевичу від 3 березня 1921 р. про визнання урядом Аргентини УНР; 🟡листі іспанською мовою міністра закордонних справ та культів Аргентини Оноріо Пуейрредона очільнику української делегації на Паризькій мирній конференції від 31 березня 1921 р. про визнання його урядом УНР; 💬та додатку до листа від 31 березня 1921 р. - скриптурна завірена копія постанови уряду Республіки Аргентина від 5 лютого 1921 р. за підписами президента республіки Іполіто Іріґожена та в.о. міністра закордонних справ та культів Пабло Торелло про визнання УНР державою вільною і незалежною. Обидва листи і додаток надійшли до Надзвичайної дипломатичної місії УНР Парижі - 7 березня та 8 травня 1921 року.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺4 лютого 1877 року народився Микола Макаренко - український археолог і мистецтвознавець, який був страчений 4 січня 1938 року московсько-совєцькою окупаційною владою через відмову підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві.Народився в селі Москалівка (нині село Роменського району Сумської області). Після Лохвицької гімназії навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона, з 1902 — 1905 рік — у петербурзькому Археологічному інституті.Дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі. 🇺🇦Вчений був єдиним, хто описав зібрання козацьких клейнодів, які зберігались в Ермітажі, й довів, що козацькі прапори були переважно жовтого та блакитного кольорів. Після цього колекція цих прапорів таємничо зникла. Викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину Тараса Шевченка. 1918 отримав громадянство УНР та оселився в Києві. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії.Був директором музею Мистецтв ВУАН, що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і дослідження.1934 заарештований совєцькими окупантами за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору, засланий на три роки до Казані, де викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. 1936, після повторного арешту, засуджений на три роки і відправлений у Томську виправно-трудову колонію № 2. 🕯15 грудня 1937 втретє заарештований режимом і постановою «трійки» НКВС СРСР убитий в тюрмі 4 січня 1938. Місце поховання московсько-совєцькі кати приховали.✍️Реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 07.07.1960 та Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989. 📰На стіні Михайлівського Золотоверхого собору в Києві встановлена меморіальна дошка Макаренку М. О.., яку створив скульптор Юрій Багаліка.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

📜✍️31 січня 1734 року вийшов таємний указ московської імператриці Анни «Про шлюби малоросів».Цей указ московської імператриці Анни Іванівни щойно призначеному правителю т. зв. «Малоросії» князю О.Шаховському. Мав запроваджуватися у руслі загальноімперської політики русифікації в умовах поступової ліквідації залишків української державності.Викликаний донесеннями про часті шлюби українців із білорусами-литвинами, поляками і жемайтами та «іншими іноземцями», що, як зазначено в указі, «суперечить нашому інтересу».Князю О.Шаховському наказувалося докладати чимало зусиль для таємного заохочення «спритним чином», аби «малоросійський народ охоту мав своячитися і до шлюбу вступати з нашим великоруським народом». Містить посилання на «особливий намір» російського імператора Пьотра I здійснити подібні заходи.❗️Не вміщений до «Полного собрания законов российской империи». Уперше повністю оприлюднений у «Киевской старине» 1905 за текстом із Московського архіву Міністерства юстиції російської імперії із сигнатурою: «№ 79/1806» (нині російський державний архів давніх актів). Тож завжди пам'ятайте, звідки ростуть вуха у т.зв. «братства», про яке зазвичай волають московські та промосковські пропагандони. Головна мета такого «братства» - цілковите знищення поняття «українець».🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺🤝21 січня 1990 року відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – символічний ланцюг злуки «Українська хвиля» від Києва до Львова як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування проголошення Акта Злуки. Ця акція стала одним із свідчень, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії.Це була одна з перших масових акцій, організованих новоствореним Народним Рухом України за перебудову. Були організовані автобуси для перевезення учасників акції на ділянки маршруту за межами населених пунктів. Багато хто скористався власним транспортом, рейсовими автобусами. На акцію люди прийшли із саморобними плакатами та блакитно-жовтими прапорами.Офіційно «ланцюг злуки» називався «між Львовом і Києвом», але початком основного «ланцюга» було місто Стрий на Львівщині. Від нього також простягалися ще два «ланцюги» - до Івана-Франківська та на Закарпаття. Доєднати до «ланцюга» Івано-Франківськ було важливо, оскільки саме це місто було столицею ЗУНР в 1919 році. Таким чином «живий ланцюг» простягався практично на 700 км.Особливо багато охочих долучитися до «ланцюга злуки» виявилося в Києві, Львові та інших великих містах. У столиці від Софіївської площі до Повітрофлотського проспекту люди стояли плече до плеча, а то й у кілька рядів. У багатьох в руках горіли свічки. Дехто з тих, що не помістилися у лінію, брався за руки і влаштовував символічну «ходу злуки» вздовж вишикуваних у шеренгу людей. За різними оцінками, участь в акції взяло від 400 тисяч до 3 мільйонів людей. Завершилася акція велелюдним мітингом на Софіївському майдані.А ідея такого ланцюга, як, власне, й ідея самого Руху (так само, як і назва) були запозичені з країн Балтії, а конкретніше — з діяльності литовської організації «Саюдіс», що в перекладі й означає «рух». Саме там 23 серпня, у 50-річчя підписання сумнозвісного пакту Ріббентропа-Молотова було утворено живий ланцюг від Таллінна через Ригу до Вільнюса. Ця акція мала назву «Балтійський шлях». На відміну від українського, балтійський ланцюг тривав усього кілька хвилин — люди взялися за руки і вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв радянського режиму. 💛«Українська хвиля» трималася більше години і була досить неоднорідною: якщо у великих містах люди не поміщалися в ланцюг, то між деякими містами й селами відстань між учасниками акції була до 50 м. Однак загальне піднесення і в Україні, і в країнах Балтії було неймовірним.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!