Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️

​​🇺🇦⚔18 липня 1917 року у Києві відбувся збройний виступ вояків Другого Українського козацького полку імені гетьмана Павла Полуботка з метою проголошення незалежності України. За прикладом солдатів Київського військово-розподільчого пункту, які створили полк імені Богдана Хмельницького, Український генеральний військовий комітет (УГВК) вирішив організувати ще одну військову одиницю в Чернігові, де в середині травня 1917-го зібралася значна кількість новобранців.Незабаром вони ешелонами прибули до села Грушки у передмісті Києва. Російське військове командування наполягало, щоб прибулих негайно відправили на фронт. Новобранці, яких було близько п’яти тисяч, вимагали визнати їх 2-м Українським полком імені Павла Полуботка. Росіяни не погоджувалися, солдати вперто стояли на своєму, Центральна Рада і УГВК без особливого успіху шукали компроміси, відтак ситуація ставала критичною. Полуботківці, як вони себе називали, виступали проти влади Тимчасового уряду, визнавали вищою владою в Україні Центральну Раду, але були незадоволені поміркованістю її політики. Кризу поглибив ІІ Універсал Центральної Ради (16 липня), який остаточну форму автономії України віддавав на розсуд російських Установчих зборів. Це сприймалося як здача позицій українськими парламентарями. Того ж дня на вечірньому засіданні представники українських військових частин (за участі Симона Петлюри, Володимира Винниченка та Олександра Шульгина) не дійшли згоди. Полуботківцям сказали, що «їх оборона не потрібна для Центральної Ради, бо на захист її в будь-який момент може прибути з фронту півтора мільйони українських вояків». А також наполягли, аби 1-й Український полк імені Богдана Хмельницького прийняв ухвалу, за якою «не вважає їх за своїх братів, відмовляє всякої допомоги і радить негайно виконати наказ» про відправку на фронт.Виступ збурених полуботківців стався в ніч на 18 липня і проходив під гаслами негайного проголошення незалежності України (тому головним натхненником виступу вважають відомого самостійника Миколу Міхновського). У маніфесті повсталих наголошувалося, що «український народ не має тих прав, яких домагається кожна окрема нація і які мають належати кожному окремому народу. Висунутий Російською революцією лозунг самовизначення народів залишається лише на папері. Ми, українці-козаки, що зібрались в Києві, … всіх росіян і ренегатів, які гальмують роботу українців, скидаємо з їх постів силою, не рахуючись з Російським урядом».Вийшовши зі своїх казарм, вони захопили деякі державні установи: міський штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, окремі інтендантські склади, 3-й авіапарк, розгромили квартиру командувача Київського військового округу.Центральна Рада, Генеральний секретаріат, УГВК рішуче відмежувалися від виступу і задіяли полк імені Богдана Хмельницького для ліквідації повстання. Під тиском останніх, полуботківці 18 липня повернулися у казарми, а 20 липня погодилися скласти зброю.21 липня Центральна Рада визнала 2-й Український козацький полк імені Павла Полуботка окремою військовою частиною і за кілька днів основна маса солдатів-полуботківців (близько 2500 тисяч) була відправлена в діючу армію на Румунський фронт. Там вони відразу потрапили у жорстокі бої і зазнали жахливих втрат. На початку лютого 1918-го від полку лишилося усього 5 осіб.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌🕯17 липня 2014 року неподалік Тореза Донецької області (нині Чистякове) було збито Boeing 777 компанії "Малазійські авіалінії", що виконував регулярний рейс МН17. Загинули 298 осіб — всі пасажири та екіпаж. Катастрофа стала однією з найбільших за кількістю жертв в історії.Активні бойові дії на Донбасі почалися з квітня 2014 року. До МН17 бойовики збили три українські літаки.А вночі з 16 на 17 липня росія заборонила польоти цивільної авіації у прилеглих до України областях на висоті до 16000 м.Регулярний рейс MH17 з Амстердама (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія) вилетів 17 липня 2014 року о 13:30 за київським часом та прямував до міжнародного аеропорту "Куала-Лумпур". За даними чорних ящиків, несправностей на літаку не було і політ тривав штатно, однак близько 16:00 зв'язок з лайером перервався.Незадовго після цього у соцмережах почали з'являтися повідомлення, відео та фотографії, які показували рештки літака, що розбився неподалік Тореза, а близько 17:50 один з лідерів бойовиків на Донбасі Ігор Стрєлков менш ніж за дві години після катастрофи опублікував в соцмережах повідомлення про те, що сепаратисти збили в районі Тореза АН-26. Коли стало зрозуміло, що було збито пасажирський літак, а не військовий, Стрєлков видалив свій пост.Того ж дня Служба безпеки записала телефонні розмови бойовиків, в яких, імовірно, йдеться про збиття пасажирського лайнера, що дало підстави висунути версію, згідно з якою літак збили зенітно-ракетною установкою “Бук”.Судовий процес у Гаазі розпочався 9 березня 2020 року. Учасники вирішили, що справу будуть розглядати за національним, а не міжнародним законом, оскільки більшість загиблих — громадяни Нідерландів. Слухання відбуваються у судовому комплексі "Схіпгол". Після початку слухань двоє з чотирьох обвинувачуваних Ігор Гіркін та Сергій Дубинський, заявили, що не визнають компетенцію голландського суду, а всі докази вважають непереконливими.11 квітня 2021 року нідерландські ЗМІ опублікували результати власного розслідування, яке доводить, що фігуранти справи у день катастрофи мали прямий контакт з Москвою на вищому рівні. Журналістам вдалося отримати записи тисяч телефонних розмов, проведених одним із підозрюваних Сергієм Дубінським у липні та серпні 2014 року — до та після катастрофи МН17. На цих записах він розповів, що у день катастрофи 17 липня 2014 року мав прямий контакт з Москвою, а його шеф, "міністр оборони ДНР" Ігор Гіркін провів бесіду з Кремлем "на вищому рівні".10 червня 2022 року відбулося останнє судове засідання щодо загибелі пасажирів рейсу Малайзійських авіаліній, збитого у небі на Донбасі в липні 2014 року: остаточне рішення планується ухвалити наприкінці 2022 року.У травні 2022 року прокуратура Нідерландів виклала у відкритий доступ всі матеріали справи.Більшість доказів вказує на те, що літак збив російський "Бук", однак РФ продовжує звинувачувати у трагедії українські Збройні сили, хоча свідчення її експертів вже спростовано на слуханнях.17 листопада 2022 року Гаазький суд визнав винними трьох із чотирьох підсудних справі про знищення літака MH17 та вбивство 298 пасажирів рейсу.Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, названо одним із виконавців злочину і визнано винним, так само, як і Лєоніда Харченко та Сєргєя Дубінського.Тільки Олєга Пулатова визнано невиннимПеред цим було визнано:Боїнг рейсу МН-17 збили ракетою із ЗРК "Бук", яку запустили з району Первомайського.Суд підтвердив, що на той час росія контролювала територію так званої "днр".Дубинському, Гіркіну та Харченку суд в Гаазі заочно призначив найвищу міру покарання за збиття Боїнга над Донбасом — довічне ув'язнення.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Декларацію про державний суверенітет УРСР», яка проголосила державний суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках», як було зазначено в преамбулі Декларації.Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.У Декларації проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять».Декларація проголошувала економічну самостійність України, а також самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.Також Україна декларувала статус нейтральної держави, яка не братиме участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.«За» проголосували 357 депутатів, зокрема абсолютна більшість комуністів. Проти - четверо. Того ж дня було ухвалено постанову «Про день проголошення незалежності України» - 16 липня проголошувалося святковим і вихідним днем на території України.Україна стала однією з перших, хто оголосив про намір вийти з Радянського Союзу: 11 березня 1990 р. Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності, 12 червня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.Хоча формально Українська РСР ще залишалася у складі СРСР, оскільки у Верховна Рада УРСР не мала повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу. Це питання мало бути винесеним на Всеукраїнський референдум, який і відбувся 1 грудня 1991 року, уже після прийняття «Акту проголошення державної незалежності України» 24 серпня 1991 року. Також за цей рік було ухвалено Закон «Про економічну самостійність УРСР» та постанову про перехід у юрисдикцію УРСР підприємств та організацій союзного підпорядкування, про службу українських юнаків лише на території України, розроблявся закон про громадянство, було прийнято закон про заснування президентської посади та призначено на 1 грудня 1991 року вибори першого Президента України.«Декларація про державний суверенітет УРСР» стала актом відновлення державницьких прагнень українців через 70 років після доби Української революції 1917-1921 років. До речі, в ті часи було багато дискусій з приводу назви держави і серед пропозицій було повернення до назви Українська Народна Республіка. Але, зрештою, усі зійшлися на компромісному варіанті Україна.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦🗓13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський.Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому.Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді.У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто.Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта».Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції.Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму.Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання.3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі.У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає.2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна.Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ.🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦11 липня 1946 року Василь Макух, колишній розвідник Української Повстанської Армії, був засуджений на 10 років каторжних робіт із обмеженням у правах на 5 років та з конфіскацією всього належного йому майна.Наприкінці 1944 р. Василь Макух потрапив у військову розвідку УПА, де отримав псевдонім “Микола” та служив у відділі з десяти повстанців під проводом “Завірюхи”.19-річний повстанець потрапив до рук агентів НКВС взимку 1946, але на допитах тримався мужньо, кмітливо. Спочатку він назвався… Миколою Омеляновичем Христославенком, 1927-го р. народження, із села Щетково Любечського району, що в Польщі.У непритомному стані 15 лютого 1946 р. він опинився у Великомостівському райвідділі МВС УРСР та у кримінальній справі П-27504 пережив важке слідство у камері найстарішої у Львові в’язниці №4, лихозвісній “Бригідці”, розташованій на вулиці Городоцькій, 20. Тим часом слідчі у справі не лише допитали сестру Ксенію, матір Єву та трьох односельців, а й 1 червня 1946 р. влаштували трус у батьківській хаті дев’ять на чотири метри під солом’яною стріхою.Затим, у 1950-1952 рр., галичанин відбував покарання в колонії на станції Потьма Мордовської АРСР. Проте навесні 1952 р. за “злостное невыполнение нормы” його запроторили на 30 діб до “БУРу” (“барак посиленого режиму”, карцер).У радянських концтаборах Василь Макух знаходився дев’ять років п’ять місяців і чотири дні. Коли сплив термін, Василь Макух звільнився із сибірських концтаборів, але незламного “бандерівця”… вислали на спецпоселення. За колючим дротом ні на хвилю українець не припинив свій супротив.💔🕯5 листопада 1968 року у під’їзді будинку по вулиці Хрещатик, 27, – це неподалік Бессарабського ринку, – облився бензином, підпалив себе та вибіг на вулицю, вигукуючи гасла: “Геть окупантів!”, “Хай живе вільна Україна!” – він побіг Хрещатиком у бік тодішньої площі Калініна (тепер – Майдан Незалежності); це було його останнє бойове завдання.У такий спосіб Василь Макух протестував проти тоталітарного комуністичного режиму, колоніального становища України в складі СРСР, політики жорстокої русифікації в республіці та агресії Радянського Союзу проти збуреної Чехословаччини.Співробітники КГБ, що вмить прибули на місце самоспалення, зробили все можливе, аби акція політичного протесту розголосу не набула. Той радикальний вчинок патріота був Майданом однієї людини, Майданом однієї особистості, яка ні на кого в часи застою політично покластися не могла.Напередодні Василь Макух надіслав лист першому секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту, де відкрито засуджував окупаційну політику радянської влади, що, прикриваючись інтернаціональними гаслами, ганебно поневолює інші народи.Василь Макух став першим із українців, хто обрав самоспалення і власну смерть, як спосіб політичного протесту проти дій комуністичного тоталітарного режиму, аби “молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу національно-визвольної боротьби”. .🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🟥6 липня 1904 року народився Степан Ленкавський, один із ідеологів ОУН, автор декалогу українського націоналіста.Закінчив філософський факультет Львівського університету, з середини 1920-х – активний учасник націоналістичного руху. Член проводу Союзу української націоналістичної молоді, один із засновників ОУН, входив до складу першого Проводу.Його запам’ятали як людину, яка випромінювала надзвичайну глибину інтелекту. 1929-го він підготував «Декалог ОУН» («Десять заповідей українського націоналіста»), де виклав основні морально-етичні засади борця національно-визвольних змагань, яких в першу чергу дотримувався сам. 🗡Я – Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:1. Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї.2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.3. Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.5. Пімсти смерть Великих Лицарів.6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.Пройшов через арешти поляків (1930 рік) і гестапо (як один із ініціаторів проголошення Української держави у Львові в 1941-му), перебував у концтаборі Аушвіц.Очолював Провід ОУН після смерті Степана Бандери. При цьому ніколи не прагнув влади і запам’ятався побратимам своєю скромністю. Присвятив себе служінню Україні. Можливо, тому й не мав сім’ї – аби не наражати рідних на небезпеку. Також був затятим футбольним вболівальником.🕯Помер 30 жовтня 1977-го в Мюнхені після важкої хвороби.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺 Друзі, прошу підтримати терміновий збір на поточні потреби для наших воїнів, що звернулись за допомогою. Незабаром наші друзі з Корпусу військових капеланів відправляються на Харківщину та Донеччину з черговою місією і, щоб виконати всі запити воїнів, нам потрібно підтримати збір, а капелани все це доставлять козакам.✅Сьогодні маємо декілька дуже важливих запитів, які потрібно закрити максимально швидко, а саме:   ✅Автомобільний старлінк воїнам 43 ОМБр.✅Зарядна станція на 2 кВтГ воїнам 115 ОМБр.✅3d-принтер екіпажам БПЛА, які нищать окупантів на Харківщині. ✅Турнікети Cat Gen7 воїнам 66 ОМБр та 31 ОМБр.✅Інструменти та багато маскувальних сіток для воїнів різних бригад.🎯 Ціль: 150 000 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/6X1Vxd9AaA💳Номер картки банки4441111125865216🌐 Paypal — [email protected]❗️І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: шеврони+гільзи 30 мм, тубус від 155 мм снаряду та відстріляний по кацапомразоті гранатомет РПГ-26. Надія Архіпчук, Наталя Радіч та Олег Мельниченко перетворюють ці речі у витвори мистецтва для подарунків вам.Щоб взяти участь у розіграші подарунків, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТПам‘ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякуємо всім за підтримку українського війська!🇺🇦🗺Слава Україні! Слава ЗСУ! Разом до перемоги!

❌🇺🇦2 липня 1951 року совєцька газета "Правда" засудила вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну!". Письменника назвали "буржуазним націоналістом" та "продажним бандерівцем", а вірш деякий час ніде не друкували.Як відомо, в совку преса виконувала роль важливого засобу пропаганди. Окрім радісних повідомлень про досягнення в промисловості чи сільському господарстві на сторінках газет систематично з’являлися статті з коментарями і роз’ясненнями комуністичної позиції з тих чи інших питань. Нерідко це була жорстка критика виявів будь-яких невідповідностей із курсом партії. Так було і з віршем Володимира Сосюри. Ліричне спонукання любові до України в комуністичних умах ототожнювалося з багаторічним національно-визвольним рухом, який більшовики таврували як “буржуазний націоналізм”.Стаття під назвою “Против идеологических извращений в литературе” була покликана очорнити ім’я поета, а головне – ідею самого вірша. “Перекручення буржуазно-націоналістичного характеру” – ось як пропагандисти висловилися щодо українського патріотизму.Вірш, сповнений глибокої любові до рідної землі став предметом переслідування поета. Після розгромної статті Володимир Сосюра став небажаним письменником в срср і жодне видання не бралося за публікацію його творів. Так тривало аж до смерті сталіна. Коли ж поет покинув “чорний список”, то його вірш все одно піддався цензуруванню, направленому на “совєтізацию” любові до України.Скандал із критикою вірша Сосюри підняв на поверхню низку тодішніх соціально-політичних проблем. В срср питання національної ідентичності виявляло справжнє лицемірство комунізму. З одного боку, більшовики в 1920-х через політику коренізації нібито намагалися апелювати до патріотичних почуттів народів, що входили до російської імперії. Однак короткий період показової українізації швидко змінився уніфікацією совєцької гуманітарної політики, яка не мала нічого спільного з українським патріотизмом.Спроби радянських функціонерів “склеїти” між собою совєцькі республіки проводилися у дуже не інклюзивний спосіб. Поряд з переслідуваннями прихильників старого режиму, заможних селян, священників, опозиції всередині партії під більшовицькі чистки потрапили і тисячі представників української патріотичної інтелігенції. Сама ідея незалежності України чи бодай якоїсь її окремішності від срср викорінювалася всіма можливими способами протягом десятиліть.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺 Друзі, прошу підтримати терміновий збір на ремонт бойової автівки воїнам 413-го Окремого батальйону "Рейд" Сил безпілотних систем, які звернулися до нас за допомогою.✅🎯 Ціль: 65 000 ₴🏦Конверт Приват:https://www.privat24.ua/send/hcj7pНомер картки конверта:5168752139608486🌐 Paypal — [email protected]❗️І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: шеврони+гільзи 30 мм, тубус від 155 мм снаряду та відстріляний по кацапомразоті гранатомет РПГ-26, які можете побачити на світлині. Надія Архіпчук, Наталя Радіч та Олег Мельниченко перетворюють ці речі у витвори мистецтва для подарунків вам.Щоб взяти участь у розіграші подарунків, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТПам‘ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякуємо всім за підтримку українського війська! 🙏Маємо впоратись якомога швидше, бо потрібно вже на вчора! Долучайтесь просто зараз!🇺🇦🗺Слава Україні! Слава ЗСУ! Разом до перемоги!

💛💙26 червня – День кримськотатарського прапора. Це неофіційне свято, що відзначається за рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу з 2010 року, символізує єдність, наступність поколінь кримських татар та їхню боротьбу за свободу і право на самовизначення. Прапор кримських татар є національною символікою. Це полотно небесного (блакитного) кольору, у лівому верхньому куті із золотим знаком влади – тамгою. Колір позначає чисте небо, мир, а однотонне тло – єдність народу. Кримськотатарський народ є найбільшим корінним народом Криму і Української держави загалом, оскільки сформувався на території, яка сьогодні перебуває у міжнародно визнаних кордонах України, і не має державності поза її межами. Тарак-тамга (крим. taraq tamğa, укр. герб-гребінь) – родовий знак правлячої династії Кримського ханства Ґереїв (Ґіреїв) і національний герб кримськотатарського народу у ХХ і ХХІ століттях. У часи Кримського ханства зображувався на печатках та монетах. Вже перший хан династії Хаджи Ґерей використовував тарак-тамгу. Мави Кок-байрак – національний прапор кримськотатарського народу. Мави Кок – блакитний колір у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом і морем. А також є одним із символів стародавнього тюркського вірування – тенгріанства.Кримське ханство з’явилося на карті Східної Європи у 1441 році, виокремившись із Золотої Орди і ставши її спадкоємцем. Згодом стало васалом Османської імперії, на початку ХVІ століття наростило силу та почало здійснювати масштабні воєнні кампанії. Воєнні підрозділи мали свої знамена, які відрізнялися формою та кольором. Показово, що таких прапорів блакитного кольору майже не зустрічається. Можливо тому, що цей колір вважався священним і не призначався для війни.Кримські татари втратили державність у 1783 році, коли територія Кримського ханства була анексована московією. Національне відродження киримли розпочалося після Лютневої революції 1917 року. Як і на материковій частині України, активізація національного життя в Криму відбувалася під гаслами демократії та самовизначення. Кримськотатарські суспільно-політичні сили почали використовувати блакитний прапор як національний. У грудні 1917 року перший Курултай кримських татар, що зібрався у Бахчисараї, проходив під блакитним стягом. Хоча в цей час у національній конституції– Кримськотатарських основних законах – його статус формально визначено не було. «У ханському палаці, в урочистій обстановці 9 грудня 1917 року відбулося відкриття національних установчих зборів, – зазначає дослідник Андрій Іванець у книзі «Перший Курултай», – Кримськотатарські солдати та учні медресе і мектебів утворили живий ланцюг, за яким стояв кількатисячний натовп, очікуючи прибуття делегатів. Над входом у палац майоріли блакитний і червоний прапори». На початку 1919 року кримськотатарське Парламентське бюро затвердило «Положення про культурно-національну автономію мусульман Криму». Саме в цьому документі вперше документально національним гербом визнавали зображення тарак-тамги, а прапором – полотнище сіро-блакитного кольору із зображенням національного гербу у верхньому куті біля древка. Після встановлення комуністичного режиму в Криму національний прапор вимушено перестали використовувати на публічних заходах.Другий Курултай кримськотатарського народу, який проходив у Сімферополі, 30.06.1991 року ухвалив постанову «Про національний прапор і національний гімн кримськотатарського народу», якою відновив блакитний стяг із золотою тамгою у верхньому лівому куті в якості національного прапора. Його пропорції у співвідношенні ширини до довжини складають 1:2.Нині цей стяг є символом боротьби за права корінного народу Криму, символом звільнення півострова від російської окупації та одним із символів відновлення територіальної цілісності України.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!