Чорна усмішка Японії: що таке охагуро

Століттями в Японії існував звичай охагуро — фарбування зубів у чорний колір. Він достовірно відомий із раннього Середньовіччя, а археологічні знахідки дають підстави припускати його існування вже в період Кофун — у III–VI століттях.

Барвник канемідзу готували так: залізні ошурки витримували в оцті чи іншій кислій рідині, отримуючи розчин сполук заліза. Його наносили на зуби разом із речовинами, багатими на рослинні таніни, зокрема порошком чорнильних горішків або чаєм. Унаслідок реакції утворювався темний залізо-таніновий пігмент. Покриття було нестійким, тому процедуру повторювали щодня або раз на кілька днів.

Значення охагуро змінювалося. У добу Хейан зуби чорнили придворні жінки й чоловіки, а пізніше звичай поширився серед самурайства. У період Едо він став переважно ознакою заміжньої жінки, хоча його практикували також деякі куртизанки, гейші й представники інших груп.

Чорний блиск зубів асоціювався з красою, зрілістю, шлюбним статусом і належністю до певного середовища. Постійність кольору інколи тлумачили як символ подружньої вірності, але це було лише одним зі значень звичаю. До того ж така символіка була дещо умовною: барвник потребував регулярного поновлення.

Охагуро могло бути й корисним. Покриття закривало частину поверхні емалі, а рослинні поліфеноли могли стримувати утворення нальоту та активність деяких карієсогенних бактерій. Дослідження останків допускають, що у жінок із пофарбованими зубами карієс і прижиттєва втрата зубів траплялися рідше. Та цей ефект не слід перебільшувати: на стан зубів також впливали харчування, вік і соціальні умови.

Звичай почав швидко занепадати за реформ Мейдзі, коли японська еліта орієнтувалася на західні норми зовнішності. Після урядових обмежень 1870 року та появи імператриці Сьокен із нефарбованими зубами 1873 року охагуро стало виходити з моди. У сільській місцевості окремі випадки зберігалися ще на початку XX століття.

@istorium_ua