Як Китай і СРСР стали ворогами

У 1969 році СРСР і Китай — дві найбільші комуністичні держави — стріляли одна в одну на острові Даманський. Колишні союзники підійшли до межі потенційно ядерної війни.

Як «братня дружба» дійшла до артилерійської дуелі?

Після утворення КНР у 1949 році Москва допомагала Пекіну будувати заводи, готувати фахівців і зміцнювати армію. Але союз був нерівним: Кремль поводився як старший партнер, а Мао Цзедун прагнув зробити Китай самостійним центром комуністичного світу.

Першу глибоку тріщину спричинив XX з’їзд КПРС 1956 року. Микита Хрущов засудив Сталіна й обрав «мирне співіснування» із Заходом. Для Мао це виглядало як зрада революції та поступка «імперіалістам».

За суперечками про марксизм ховалася боротьба за першість. Москва вважала себе керівником соціалістичного табору, а Пекін дедалі голосніше претендував на власний авторитет — передусім в Азії, Африці й Латинській Америці.

Були й практичні причини. СРСР відмовився передати Китаю повний комплект технологій для атомної бомби, критикував «Великий стрибок», а влітку 1960 року відкликав близько 1400 радянських спеціалістів. Для Пекіна це стало ударом у розпал економічної кризи.

Особиста неприязнь теж підливала олії у вогонь. Під час переговорів 1958 року Мао запросив Хрущова продовжити розмову в басейні. Мао плавав чудово, а його гість — невпевнено; перекладачі бігали вздовж бортика, ловлячи репліки між сплесками. Кумедна сцена була тонким приниженням радянського лідера.

Нарешті, залишався прикордонний спір. Китай називав угоди XIX століття з Російською імперією «нерівноправними» й вимагав перегляду кордону на Амурі та Уссурі. У березні 1969 року конфлікт вибухнув боями за крихітний безлюдний острів Даманський — Чженьбао.

Яскрава деталь: після бою китайці витягли з річки новітній радянський танк Т-62. Його вивчили, а потім виставили у військовому музеї Пекіна — як трофей від учорашнього «старшого брата».

@istorium_ua