Більша частина Другої світової — це не атаки, а очікування. Солдат чекав наказу, техніки, підвозу пального, підвозу їжі. А у пустелі Північної Африки — ще й намагався не звитися від спеки.Екіпажі Африканського корпусу Роммеля дуже швидко виявили дещо практичне: броня їхніх Pz.III і Pz.IV під прямим сонцем Сахари розжарювалась до 70°C і вище — це зафіксовано в польовому статуті армії США FM 90-30, який фіксував умови Північноафриканської кампанії. Темний метал поглинає сонячне випромінювання набагато ефективніше за повітря і завдяки високій теплопровідності сталі рівномірно передає тепло по всьому корпусу. Результат — гігантська розпечена поверхня, на якій цілком реально приготувати їжу.Щоб яєчний білок повністю зійшов і дав класичну яєчню, потрібно близько 70–80°C. Броня танка в Сахарі цю позначку перекривала з запасом. Ветерани Африканського корпусу в мемуарах справді описують, як розігрівали консерви і смажили яйця прямо на корпусі під час привалів — це не легенда, а задокументована практика польового побуту.Окремим джерелом тепла служив сам двигун після маршу. Щоправда, тут є гірка іронія: перегрів двигунів був однією з найболючіших проблем Pz.III і Pz.IV у пустелі — машини проектувалися для Європи, а не для Сахари. Команди нерідко зупинялись не щоб приготувати обід, а щоб двигун охолов і не вийшов з ладу. Кулінарний бонус від гарячого мотора залишався побічним ефектом.Так виглядала реальна Друга світова: між двома боями — привал, розпечена броня, яйце на корпусі і обережний погляд у небо.@istorium_ua