🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Різке скорочення населення після «чорної смерті» вплинуло не лише на с...

Різке скорочення населення після «чорної смерті» вплинуло не лише на сільське життя, а й на ремісниче виробництво та торгівлю. Навіть за відсутності точної статистики міського населення ми в багатьох випадках можемо судити про занепад міст за картами XV ст. Міські стіни, які в XIII ст. «лопалися по швах» і постійно подовжувалися, стали «великими» і оточували пустельні простори.Загальний обсяг виробництва і, відповідно, торгівлі теж впав. До епідемії Чорної смерті флорентійські суконники виробляли від 80 до 100 тис. відрізів тканини на рік. У 1378 р., під час плебейського повстання, флорентійські ткачі зажадали від своїх роботодавців встановити мінімальну норму виробництва в 24 тис. відрізів. В Англії експорт вовни (необроблена вовна та сукно) впав з 30–35 тис. мішків на початку XIV ст. до 25 тис. сто років потому. В Іпрі (Фландрія) в той самий час виробництво тканини становило 15 % від того, що вироблялося на початку XIV ст. Експорт вина з Бордо зменшився більш ніж удвічі порівняно з часами до епідемії. Іншими словами, там, де ми маємо точні дані, майже в кожному випадку виявляється близький рівень падіння виробництва.У зв’язку з занепадом або стагнацією торгівлі та неясними перспективами на майбутнє купці та виробники почали вживати запобіжних заходів. Вони об’єднувалися в компанії, подібні до англійської «Шерстяної компанії», метою яких було зменшити внутрішню конкуренцію та усунути зовнішніх конкурентів. Такі компанії вимагали від влади гарантованих привілеїв і підтримки (у разі потреби навіть військової) проти іноземних суперників. Як правило, влада охоче йшла назустріч таким вимогам, оскільки натомість могла отримувати позики від компаній і вводити податки на їхню діяльність. Тим самим комерційні інтереси вперше почали відігравати таку ж роль у відносинах європейських монархій, яку вони вже тривалий час відігравали у відносинах італійських та німецьких міських республік.У міських ремісників був свій готовий засіб для зменшення конкуренції — ремісничі цехи. У багатьох містах вони існували з XII ст., але зазвичай являли собою добровільні об’єднання для організації спільного дозвілля та свят. Тепер ці об'єднання стали використовувати для того, щоб обмежити доступ до тієї чи іншої професії, лімітувати кількість майстрів і зменшити конкуренцію шляхом регулювання цін, а часом і якості продукції. У результаті такої політики обмежень деякі виробники почали переїжджати з міст, де панували гільдії, у сільську місцевість.Усі ці процеси спричинили зростання соціальної напруженості: посилювалися суперечності між майстрами та поденниками — кваліфікованими найманими працівниками, які не мали шансів отримати звання майстра; між роботодавцями, які тепер нерідко мешкали у сільській місцевості, та їхніми неорганізованими працівниками; між містом і сільською місцевістю. Усьому цьому супроводжували повсюдне невдоволення збільшенням державних податків і ненависть до розбещеної солдатні королів і принців. У 1358 р. селяни Іль-де-Франса та значної частини Північної Франції піднялися у лютій Жакерії — великому повстанні простолюдинів («жаків») проти безчинств, грабежів і вбивств, що чинили солдати англійських і французьких королів; до повстанців незабаром приєдналися мешканці Парижа.@istorium_ua