Це розповідь, яка доводить, що фізика іноді корисніша за економіку. Це історія про те, як одна людина із Бронкса ледь не обвалила Уолл-стріт, використовуючи шкільний експеримент зі змішування рідин. Це історія Великої афери з салатною олією.У 1960-х роках Тіно Де Анджеліс був королем соєвої олії. Його компанія Allied Crude Vegetable Oil контролювала 75% всього експорту олії з США. Тіно був амбітним. Він хотів монополізувати ринок. Для цього йому були потрібні гроші, багато грошей. Він пішов до найповажнішої фінансової установи — American Express.Схема була класичною: Тіно брав кредити під заставу свого товару. — У мене є повні резервуари дорогої салатної олії в Нью-Джерсі, — казав він. — Ось складські розписки. American Express, звісно, не вірила на слово. Вони відправляли інспекторів перевірити наявність товару.Інспектори приїжджали на нафтобазу, бачили величезні резервуари заввишки з п'ятиповерховий будинок. Вони піднімалися нагору, відкривали люк, опускали туди вимірювальну палицю. Палиця показувала, що бак повний. Вони брали пробу з поверхні — це була чистісінька, високоякісна олія. Банк видавав мільйони.У чому ж був фокус? Тіно Де Анджеліс згадав урок фізики за 5-й клас: олія легша за воду і плаває на поверхні. Він наповнював гігантські резервуари звичайною морською водою. А зверху заливав лише тонкий шар олії (кілька метрів). Коли інспектор опускав палицю, вона проходила крізь воду і впиралася в дно. Але інспектор не міг відрізнити, що саме там всередині — він бачив рівень рідини. А пробу він брав зверху, де плавала справжня олія.Але це ще не все. Тіно побудував під землею складну систему труб, що з'єднувала різні резервуари. Коли інспектори закінчували перевірку одного бака і йшли пити каву перед перевіркою наступного, люди Тіно вмикали потужні насоси і перекачували ту саму справжню олію з першого бака в другий. Таким чином, невелика кількість олії "подорожувала" базою разом з інспекторами, створюючи ілюзію незліченних багатств.Жадібність Тіно не знала меж. У якийсь момент він видав розписок на таку кількість олії, яка перевищувала всі запаси, що існували в США за даними Міністерства сільського господарства. Але банкіри були настільки засліплені прибутками, що навіть не звірили цифри з офіційною статистикою.Мильна (чи то пак олійна) бульбашка луснула у 1963 році, коли хтось нарешті здогадався взяти пробу з дна резервуара. Результат був катастрофічним. З'ясувалося, що замість олії на $175 мільйонів (більше $1,5 млрд на сьогодні), у баках хлюпається брудна вода. Акції American Express обвалилися на 50%. Компанія зазнала колосальних збитків. Тіно сів у в'язницю на 7 років.Але в цієї історії є цікавий епілог. Поки всі в паніці продавали акції American Express, один розумний інвестор зрозумів, що компанія сильна і переживе цей скандал. Він купив 5% акцій за безцінь. Цього інвестора звали Воррен Баффет. Саме афера з водою та олією допомогла йому заробити одні з перших великих капіталів.@istorium_ua