🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Сьогодні ми зануримося в атмосферу середньовічної кухні та поглянемо н...

Сьогодні ми зануримося в атмосферу середньовічної кухні та поглянемо на один із найдивовижніших «гаджетів» того часу — собаче колесо!На цій старій гравюрі ви бачите типову кухню XVII-XVIII століття. Зверніть увагу на верхню частину кімнати, а особливо на колесо, в якому біжить собака! Це не просто елемент інтер'єру, а справжній біомеханічний привід, що використовувався для приготування їжі.У величезних камінах того часу (як ви бачите зліва) смажили не шматочки м'яса, а цілих тварин — свиней, ягнят, а іноді й биків. Щоб таке м'ясо рівномірно просмажилося і не згоріло, важкий залізний вертел (рожен) мав постійно обертатися над вогнем годинами.Робити це вручну біля розпеченої печі було не просто виснажливо, а й небезпечно через спеку та дим. І тоді на допомогу приходили… собаки!Усередину цього великого дерев'яного колеса (так званої "собачої бігової доріжки") поміщали спеціально навченого собаку.Собака починав бігти, обертаючи колесо. Зверніть увагу, як на гравюрі видно, що мотузка від колеса тягнеться до вертела в каміні.Через систему мотузок і шківів, обертання колеса передавалося на вертел, який повільно й рівномірно крутив м'ясо над вогнем.Для цієї важкої роботи існувала навіть спеціальна, нині вимерла порода — «собака-вертельщик» (Turnspit Dog). Це були невисокі, але дуже витривалі пси з довгим тілом і міцними ногами, виведені саме для цієї монотонної праці.Уявіть собі: годинами бігти у колесі, працюючи «двигуном» для всієї кухні, у спеці та диму. Нерідко собаки працювали парами, змінюючи одна одну, щоб не перевтомлюватися. Кажуть, вони інстинктивно знали, коли їхня «зміна» закінчилася, і без команди йшли відпочивати, підганяючи напарника.@istorium_ua