🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Як еталон «безкровних битв» XII-XIII століть наводять такі, як при Тан...

Як еталон «безкровних битв» XII-XIII століть наводять такі, як при Таншбре (1106 р.), коли з французької сторони був нібито вбитий всього один лицар, при Бремюле (1119 р.), коли з 900 лицарів, які брали участь у бою, загинули всього 3 при 140 полонених, або при Лінкольні (1217 р.), коли у переможців загинув всього 1 лицар (з 400), у переможених – 2 при 400 полонених (з 611). Характерним є висловлювання літописця Ордеріка Віталіса з приводу битви при Бремюлі: «Я виявив, що там було вбито тільки троє, оскільки вони були вкриті залізом і взаємно щадили один одного, як зі страху Божого, так і з причини братерства по зброї (notitia contubernii); вони намагалися не вбивати втікачів, а брати їх у полон. Воістину, як християни, ці лицарі не жадали крові своїх побратимів і раділи чесній перемозі, наданій самим Богом...". Можна повірити, що в даних випадках втрати були невеликими. Але чи є такі битви найбільш характерними для Середньовіччя? Насправді це тільки одна їх категорія, значна, але не переважаюча. У них брали участь лицарі одного і того ж стану, релігії та національності, яким, за великим рахунком, було не так вже й важливо, хто стане їх верховним сюзереном – один претендент чи інший, Капетинг чи Плантагенет.@istorium_ua