🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Яскраві сторінки історії Середньовіччя нерозривно пов'язані з Балкано‑...

Яскраві сторінки історії Середньовіччя нерозривно пов'язані з Балкано‑Візантійським регіоном. В XIV–XV ст. одна з ключових міжнародних проблем Західної та Східної Європи — питання долі Візантійської імперії — значною мірою визначалася турецькою загрозою. Починаючи з початку XIV ст., Візантія та слов’янські держави Балкан дедалі сильніше відчували натиск Османської імперії — не лише через військову могутність султанів, а й через внутрішню нестабільність регіону та міжусобиці серед балканських держав.У 1329 р. Візантійська імперія завдала поразки тільки на папері — армія Андроніка III була розбита під Філокреном, що дало туркам плацдарм для подальшого натиску на Фракію. На цей же час припадає посилення Болгарії та Сербії, які, зокрема, конфліктували між собою, а Візантія намагалася балансувати, підтримуючи одну або іншу сторону — усе це дуже сприяло зміцненню Османської присутності в регіоні.Серйозний крок на користь турків зробила Генуя, використовуючи внутрішні негаразди Візантії, зокрема повстання зілотів, захопивши низку островів Егейського моря у 1340–1350‑х рр. Одночасно Сербія витіснила візантійців з Македонії, що спонукало турків активніше втручатися у регіональні конфлікти як найманці чи союзники феодалів.Найважливішим моментом стало захоплення Галліполі в 1354 р. — через природне лихо (землетрус) візантійці втратили оборонні споруди, що дозволило османам остаточно закріпити плацдарм першої лінії в Європі. Вже в 1361–1362 рр. османи зміцнили це захоплення Античності, захопивши Адріанополь (Едірне), який став новою столицею європейських володінь — символом завоювання Фракії.У 1371 р. відбулася вирішальна битва біля річки Мариця (Чорномена), де турецька кіннота (800–4 000) під командуванням Лала Шахіна та Евреноса розгромила армію сербських братів Вукашіна і Угльєші в складі 50 000–70 000 людей. А вже у 1389 р. на Косовому полі серби й боснійці зустрілися з центральними силами Османської імперії — результатом стали катастрофічна поразка і загибель сербської шляхти, що призвело до встановлення васальної залежності Сербії від султана.Це дозволило туркам зміцнюватися та повільно просуватися. У 1393 р. впав Тирнов, остання столиця Болгарії, що практично ліквідувало Друге Болгарське царство.Страх Європи перед подальшим просуванням турків підштовхнув Сигізмунда I (короля Угорщини та Німеччини з 1387 р.) до організації хрестового походу. 25 вересня 1396 р. відбулася битва біля Нікополя на Дунаї — одна з останніх великих хрестових експедицій. Хоч хрестоносці мали близько 17 000–20 000 осіб (зокрема франків, німців, угорців), нерозуміння середнього командування, необережна кінна атака французів і тактичне застосування тіл османської кінноти й союзників, зокрема сербів, призвели до повної розгромної поразки — більшість лицарів була вбита або взята в полон, і близько 3 000 були страчені за наказом султана Байєзіда I . Ця поразка поклала край спільним великим походам Заходу на Балкани до XV ст.Після поразки в Нікополі османи закріпили контроль над регіоном, блокували Стамбул (з 1394), а навіть повалене в битві лицарське військо не змогло об’єднати Європу для ефективної протидії. Візантійські імператори, зокрема Іоанн V і Мануел II, їздили до Угорщини, Італії, приймали католицизм, просили допомоги — але без успіху.Венеція й Генуя, які вели між собою затяту боротьбу за домінацію на морі, вела або нейтралітет, або навіть підписували договори з Мурадом I і Мурадом II, такими чином підривали єдине протистояння туркам.@istorium_ua