🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Як хрестоносці виправдовували військові дії проти греків під час Четве...

Як хрестоносці виправдовували військові дії проти греків під час Четвертого хрестового походу?Уже в 1203 р., коли похід збився з шляху, лунали голоси лицарів, які ратували за те, щоб завоювати Візантію. Висловлені ними аргументи передає учасник подій хроніст Робер де Кларі: імперія «не підвладна Святому Престолу», а імператор Константинополя «узурпував трон, скинувши свого брата і засліпивши його». Міркуючи таким чином, хрестоносці виходили з уже відомих критеріїв справедливої війни, розроблених в теології та канонічному праві. Один з їхніх аргументів полягав у тому, що політичні події, які відбулися в Константинополі, є гріхом; побачивши в цьому злочині справедливу підставу (causa justa) для рішучих дій, латиняни вважали себе вправі покарати греків, при тому що оборонний характер війни зовсім не був очевидним. За словами Робера де Кларі, під час повторного штурму Константинополя в квітні 1204 р. латинські священики «роз'яснювали пілігримам, що битва є законною, бо греки — зрадники і вбивці, і їм чужа вірність, адже вони вбили свого законного сеньйора, і вони гірші за євреїв».Інший аргумент на користь штурму полягав у тому, що, на думку хрестоносців, греки якщо і не єретики, то схизматики, які не підкоряються Апостольському Престолу, а значить, «вороги Господа» (згадаймо, що боротьбу з віровідступниками Третій Латеранський собор прирівняв до війни проти невірних у Святій Землі). Ось як учасник подій Жоффруа де Віллардуен передає слова священика, який звертається до лицарів: «Війна з ними (греками) буде правильною і справедливою, і якщо ви маєте намір цю землю завоювати і підкорити Риму, то буде вам від намісника апостола прощення...».Дійсно, всім учасникам штурму було обіцяно відпущення гріхів, а перед битвою воїни сповідалися і причащалися. Так, спираючись на звичні уявлення про справедливу війну, хрестоносці намагалися виправдати свої дії, хоча в теорії рішення про війну міг прийняти тільки папа. У хрестовому поході 1202–1204 рр. лицарі переступили межі своєї влади, і вже тому папа був аж ніяк не на їхньому боці. Особливо його обурила та обставина, що священики звільнили воїнів, які брали участь у взятті Константинополя, від обітниці хрестоносця і зобов'язань продовжити шлях до Єрусалиму. Проте тепер йому залишалося визнати існуючий стан речей. Після взяття столиці на території Візантійської імперії були утворені латинські держави точно так само, як це свого часу було зроблено в Палестині після Першого хрестового походу. Найбільшою з них стала Латинська імперія, від якої залежали інші володіння франків і венеціанців. На візантійських землях, що залишилися не завойованими хрестоносцями, були створені грецькі держави, найсильнішою з яких стала Нікейська імперія. Після всіх цих змін відкривається і зовсім новий напрямок хрестоносної діяльності: походи проти грецьких держав на захист Латинської імперії та інших франкських володінь, кордони яких атакують то болгари, то греки. Сам же папа Інокентій III, спочатку різко засудивши розгром Константинополя, потім став підтримувати походи проти візантійців, вважаючи, що хрестовий похід в «Романію» (так в латинській Європі називали Візантію) може бути проміжним етапом на шляху хрестоносців до Святої Землі. Понтифік також вважав, що ці хрестоносні експедиції допоможуть привести візантійців до послуху і підпорядкування Святому Престолу, що було частиною давнього проекту папства, яке прагнуло до абсолютної гегемонії в середньовічній Європі. Надалі римські папи — Гонорій III, Григорій IX та ін. — будуть вербувати для походів проти греків нових воїнів і точно так само дарувати їм духовні та світські привілеї і відпускати їм гріхи, як це було під час походів на Схід. Ось так парадоксальним чином військові походи проти одновірців були прирівняні до хрестових походів до Святої Землі.На зображенні: облога Константинополя хрестоносцями (1204). Мініатюра з «Хроніки імператорів» Давида Обера. 1470-ті роки@istorium_ua