🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | У часи безкінечних воєн періоду Сенґоку (1467–1603) Японія побачила не...

У часи безкінечних воєн періоду Сенґоку (1467–1603) Японія побачила не тільки битви самураїв. На сцену вийшли ікко-іккі (一向一揆) — масові повстання простолюдинів, ченців та дрібних самураїв, об’єднаних спільною вірою та ненавистю до феодального гніту.Секта ікко-іккі виникла на основі популярної буддійської течії дзьодо-сінсю (Школа Чистої Землі), яку очолювали харизматичні проповідники на кшталт Реннйо. Її вчення обіцяло спасіння для всіх, незалежно від походження чи соціального стану, — і саме тому стало особливо привабливим для селян, ремісників і навіть невдоволених самураїв.Але ікко-іккі були не лише релігійною громадою. Вони створювали справжні військово-релігійні спільноти, які контролювали цілі провінції, як-от Каґа або Ечідзен. Селяни й монахи організовували свої армії, обирали лідерів через ради, зводили укріплення та будували незалежні «республіки віри». Їхнім бойовим гаслом було: «Намо Аміда Буцу!» (Хвала Будді Аміді!) — крик, який лунав перед атаками замків і самурайських маєтків.У бою ікко-іккі покладалися на масовість і фанатичний запал. Вони використовували тяжкі списи, мечі, а згодом і танеґасіма, які самі ж масово виготовляли. Хоча більшість повстанців мала слабку військову підготовку, злагодженість і релігійна єдність дозволяли їм розгромлювати навіть досвідчені самурайські загони.Ікко-іккі становили реальну загрозу для наймогутніших феодалів. Одним із їхніх найбільших оплотів став Ісіяма Хонґандзі біля Осаки — фортеця, яку Об'єднувач Японії Ода Нобунаґа не міг узяти більше десяти років. Лише у 1580 році, після виснажливої облоги, монастир капітулював.Падіння Ісіяма Хонґандзі стало початком кінця для ікко-іккі. Нобунаґа і його наступники вели жорстоку політику придушення: села спалювали, монастирі руйнували, а саму секту підпорядковували державному контролю. В епоху Едо (1603–1868) будь-які прояви самовільної організації селян були заборонені.@istorium_ua