🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Реконструкція Мамертинської в'язниці.В'язниця - особливе місце хоча б ...

Реконструкція Мамертинської в'язниці.В'язниця - особливе місце хоча б тому, що в Стародавньому Римі не існувало звичних нам в'язниць, куди людей саджають на певний термін з надією на виправлення. Римська пенітенціарна система не мала наміру нікого утримувати за казенні гроші й воліла одразу відправляти злочинців на каторжні роботи. Там, наприклад на срібних копальнях Лавріон у Греції або копальнях кіноварі Альмаден в Іберії, каторжники буцімто відпрацьовували свою провину перед державою. Тому Мамертинську в'язницю побудували з іншою метою.Якщо вірити античному історику Лівію, це трапилося десь 630 року до н. е. Коли в місті зріс рівень злочинності через наплив нових мешканців, четвертий цар Риму Анк Марцій наказав облаштувати на схилі Капітолійського пагорба в'язницю. З якої відкривався чудовий вид на форум. Століття потому цар Сервій Туллій доручив розширити в'язницю і додати нижню камеру. За в'язницею збереглася назва Тулліанум, а Мамертинською її назвали вже в Середньовіччі.Ззовні в'язницю в центрі Риму видавали лише стражники біля входу, а всередині це було сире й темне приміщення. Світло надходило природним чином через круглий отвір у кам'яній стелі. Такий самий отвір у підлозі слугував ще й входом у нижню камеру, куди ув'язнених спускали на мотузці. Саллюстій пише, що глибина напівкруглого підземелля становила 12 римських футів (приблизно 3.6 метрів), а діаметр - 7 м. Він описує його як занедбане, смердюче і похмуре місце, що справляє жахливе враження.Одне вже перебування в Тулліанумі ставало нестерпним покаранням. Тільки довго там в'язні не затримувалися. Це було щось на кшталт ізолятора тимчасового тримання, який ще й мав важливе значення для всієї держави загалом. По-перше, його розмістили в центрі міста, поблизу форуму, де вирувало політичне життя Республіки, а пізніше Імперії, не просто так. В'язниця слугувала метафоричним нагадуванням про могутність Риму і його можливості вершити людські долі.По-друге, вона відігравала свою роль у тріумфальній ході, коли після великої перемоги над ворогом у Римі влаштовували пишну процесію на честь полководця-переможця. Останній вів вулицями полоненого вождя, щоб римський народ сповна насолодився перемогою. І в якийсь момент, звернувши на повороті від форуму до Капітолійського пагорба, хода зупинялася біля Мамертинської в'язниці. Де невдовзі переможеного ворога було страчено. Як писав Цицерон: «В один і той самий день настає кінець командуванню переможця і життю переможеного».В'язнями головної в'язниці Риму в різний час були змовники, вожді племен, полководці та правителі держав. 104 року до нашої ери там стратили нумідійського царя Югурту, провівши його перед тим Римом у розкішному царському вбранні. 63 року до н. е. в Тулліанум спустили і в повній темряві задушили змовників Катіліни. А через 11 років туди доправили вождя галлів Верцингеторикса, якого Цезар полонив після перемоги в битві при Алезії. Бранця за традицією зробили учасником тріумфу і потім обезголовили в Тулліанумі. Аналогічна доля спіткала галатського вождя Адіаторикса в 29 р. до н. е. Також там стратили учасника змови 31 року Луція Сеяна, іудейського полководця Симона Бар-Гіора та інших.За легендою, у Мамертинській в'язниці тримали і стратили християнських святих Петра і Павла. Тож із середніх віків переобладнана в'язниця зі встановленим у ній вівтарем використовувалася для християнського богослужіння. А в XVII столітті над нею побудували ще одну церкву.@istorium_ua