Наджак — грізна зброя та елемент шляхетського стилюУ XV–XVII століттях на території Речі Посполитої поширилася цікава зброя — наджак, різновид клевця, створений для пробивання важких доспіхів. Його конструкція поєднувала функціональність і витонченість.Зовні наджак нагадував чекан, популярний у той час. З одного боку мав загострений та злегка загнутий дзьоб, що дозволяв чіплятися за деталі обладунків або щити, а з іншого — плоский молотоподібний накінечник для дробильних ударів. Деякі наджаки виготовлялися цілком із металу, що покращувало їхню пробивну здатність, але значно збільшувало вагу.Наджаки стали не лише військовим інструментом, а й символом шляхетського статусу. Багаті магнати прикрашали їх сріблом, латунню чи навіть інкрустацією, перетворюючи зброю на витвір мистецтва. У мирний час наджак використовували як посох або тростину.На сеймах Речі Посполитої діяла заборона на вхід із шаблями. Винахідливі шляхтичі вирішили обійти це правило — вони стали брати з собою наджаки. Адже формально це була не холодна зброя, а "посох". Проте, коли таких "посохів" стало забагато, їх також заборонили приносити на сейм. Іронічно, чи не так?Ця зброя була особливо ефективною проти латних обладунків, які ставали дедалі міцнішими. Воїн із наджаком міг пробити навіть найміцніші панцирі або вивести супротивника з ладу серією дробильних ударів. Не дарма клевці й наджаки вважалися "страхом лицарів".@istorium_ua