🏛Istorium ✙ || Історія України та світу | Кажани-бомби (Проект X-Ray) — експериментальна зброя часів Другої світ...

Кажани-бомби (Проект X-Ray) — експериментальна зброя часів Другої світової війни, розроблена Сполученими Штатами Америки. Бомба складалася з кожуха з багатьма відсіками, в кожному з яких перебував мексиканський безхвостий кажан, з невеликою бомбою з запалювальною дією та таймером. Випущена з бомбардувальника бомба випускала парашут на половині висоти після чого відчинялися верхні і нижні відсіки з кажанами. Кажани звільнялися та летіли у ліси та до паперових будинків та інших конструкцій, де запалювальна речовина спричиняла до пожежі. Ціллю та місцями застосування зброї були японські міста.Використовувати кажанів як зброю першим запропонував стоматолог з Пенсільванії Літл С. Адамс, друг Першої леді Елеанори Рузвельт. Лікар Адамс виклав ідею письмово та звернувся з нею до Білого дому в 1942, де, в результаті, вона була схваленою президентом Рузвельтом за порадою Дональда Гріффіна.План полягав у випусканні кажанів-бомб над містами Японії з багатьма розсіяними промисловими об'єктами. Кажани розліталися б далеко від пункту випускання через значну висоту, на якій це здійснювалося, та ховалися б у будівлях по всьому місту перед сходом сонця, після настання якого вбудовані таймери привели б бомбу у дію, що викликало б масштабні пожежі та хаос.Сполучені Штати Америки вирішити розвивати проект кажанів-бомб під час ІІ СВ, бо біологічні чинники сприяли цьому. По-перше, кажани живуть великими групами (в чотирьох печерах в Нью-Мексико живе сумарно декілька мільйонів кажанів). По-друге, під час польоту кажани можуть нести вантаж більший за вагу власного тіла (самиці можуть нести молоду двійню кажанів). По-третє, кажани впадають і сплячку, та не потребують їжі чи догляду під час сну. По-четверте, кажани літають у темряві, а вдень ховаються у безпечних місцях (зазвичай будівлях).До березня 1943 були відібрані підходящі види кажанів. До проєкту віднеслися надзвичайно серйозно, навіть Луіс Фізер, винахідник військового напалму, розробив 17-ти грамові (0.6 унції) та 28 грамові (1 унція) запалювальні пристрої, які б могли нести кажани. Клітки-носії для кажанів мали 26 окремих комірок, в кожній з яких були відсіки для 40 кажанів. Бомби-носії скидалися з висоти 1525 метрів (5000 футів). На висоті 305 (1000 футів) метрів відкривався парашут розкривається, а комірки залишаються з'єднаними. Вважали, що десять бомбардувальників B-24, які летіли б з Аляски, кожен з яких мав на борту сто бомб-кажанів міг випустити 1040000 кажанів над ціллю — одним з індустріальних центрів узбережжя Осака. Щоб дати відповіді на різні запитання провели серію операційних тестів. Під час одного з них, на додатковій повітряній базі на повітряному військовому полігоні Карлсбад, 32°15′39″ пн. ш. 104°13′45″ зх. д., стався нещасний випадок. Повітряна база поблизу Карлсбада, Нью-Мексико, 15 травня 1943 року загорілася, коли кажани із запальною сумішшю були випадково випущеними. Кажани пропалили оболонку бомби та забралися під баки з паливом. Після цього, в серпні 1943, випадку проєкт передали ВПС США.Більше тестів було заплановано провести влітку 1944, але програму відмінив адмірал флоту США Ернест Дж. Кінг, коли дізнався, що вона не буде готова до бойового застосування до середини 1945 року. За підрахунками до того часу на програму уже витратили 2 мільйони доларів США. Прийнято вважати, що розробка бомб-кажанів просувалася за повільно, і в змаганні за швидке закінчення війни поступилася проєктові з розробки атомної бомби.На фото носій кажанів-бомб ВПС США, який використовувався для гібернації кажанів.@istorium_ua