До рольових ігор ще не дійшли, а Фафгард і Сірий Мишолов уже воювали на гексахУ 1937 році письменник Фріц Лайбер та його друг Гаррі Фішер почали грати у власну настільну військову гру у світі Нехвону — всесвіті, який пізніше став домом для знаменитих Фафгарда та Сірого Мишолова. Майже 40 років потому ця домашня гра перетворилася на Lankhmar — одну з найбільш дивних і цікавих ранніх настільних ігор TSR, видану у 1976 році. Це щось середнє між варґеймом, пригодницькою грою та археологічною знахідкою з доісторії рольових ігор. Гравці керують героями, набирають війська, перетинають величезну гексагональну карту Нехвону, захоплюють цитаделі та б'ються мечами, списами, сокирами й луками. А потім гра може сказати:«Тепер у тебе GEAS. Іди через пів світу й зроби якусь дурню».

Серед завдань трапляються абсолютно прекрасні:• принести Нінґаублу чашку піску з пустки Куармалла;• кинути меч у річку Тілт;• принести Шільбі камінь із Гір Старійшин;• вирушити до Міста Ґулів і повернутися звідти з другом-ґулом для Нінґаубли;• зробити чотири кроки по степу. А ще на карті є Земля, що тоне, яка буквально може зникнути під вашою армією. Бо програти битву — це, очевидно, недостатньо. Особливість Lankhmar саме в її походженні: опублікована TSR гра виросла з величезної домашньої гри Лайбера та Фішера, а над її адаптацією для TSR працювали Ґері Ґайґакс, Роб Кунц та Бред Сток. Тож перед нами не просто забутий варґейм 1970-х.Lankhmar — маленький картонний міст між класичним sword & sorcery, довоєнним фентезійним фанатством і світом, з якого згодом виростуть настільні рольові ігри.

І десь у цьому ланцюжку досі лежить той самий гекс із 1937 року.