Я вважаю, що в мене синдром самозванця, бо інакше не можу пояснити, чому завжди вважаю свої навички недостатніми для того, щоб знайти круту роботу у своїй сфері. І з появою АІ і постами в інтернеті в стилі "АІ ЗАМІНЕ ТЕБЕ ЗАВТРА" стає ще більш неспокійно. Рішенням цієї проблеми для мене є згадати про вже пройдений (хоч і не дуже довгий) шлях і згадати про фактичні набуті досягнення. Продовжувати вчитися, бо те, чи мої навички обезціняться завтра залежить від того, що я роблю сьогодні. Зазвичай за синдромом замозванця стоять дві кореневі причини.Відсутність ініціації в роль. Тисячоліттями прийняття себе в новій ідентичності відбувалося через проходження ритуалу ініціації. Юнак переходив у роль чоловіка. Дівчина ставала жінкою. Герой переходив у стан правителя. Ви зустрінете такі ритуали у будь-якій культурі. Сучасна людина найчастіше позбавлена ініціації та відірвана від тисячолітньої практики.Здається, найбільше від цього страждають менеджери. Але десь одразу за ними представники креативних ремесел.Проблема в тому, що ініціацію неможливо отримати самостійно. Для цього необхідно подолати спеціальне випробування та прийняти посвяту від майстра.Гарна новина в тому, що хороші навчальні простори вміють із цим працювати.Свого часу, ще в будівлі Проджектора на Воздвиженці, я пройшов свою ініціацію у Родіона — одного з моїх вчителів і автора попереднього тижня.Тепер це одне з моїх головних завдань як куратора власного курсу.Друга причина – більш ґрунтовна.Проблема з фундаментальним відчуттям самоцінності.У цього може бути чимало причин, але наслідок один – наші досягнення не належать нам. Здається, ніби вони очевидні, але остаточно привласнити їх не вдається.Простого рішення щодо привласнення собі своїх досягнень та набуття самоцінності немає. Це довгий шлях. І зазвичай лежить через терапію. Поділіться своєю історією. Як ви проходили свою ініціацію? Як вдалося подолати відчуття самозванця?