Несправжня роботаОдне з найскладнішого у роботі з текстами – це необхідність постійно доводити свою цінність. Так вже склалось історично, що цю працю сприймають як «попереставляти літери місцями», «що там ті тексти писати», «а нашо нам UX-райтер» тощо. Чесно? Я зіштовхувалась із цим абсолюнто на всіх роботах, де працювала.Часто нашу роботу вважають легкою і такою, яку можна зробити дуже швидко. Часто погоджені тексти міняють за нашою спиною, бо вважають, що їхній варіант краще. У мене був кейс, коли розробник (!!!) на прод додавав свої тексти, ігноруючи мої. У моїх колег з різних компаній теж таке було.Часто рішення про тексти ухвалюються керівниками авторитарно. І байдуже, якщо тоді речення звучать кострубато і нелогічно. Часто на нашу роботу просто забувають виділити час, не включають нас у процес вчасно і не розуміють, чого це ми «затримуємо розробників».Часто на наші пропозиції кожен має свою думку і критику, але на питання «Як би ви написали?» відповідають «Я ж не райтер».Для мене це одна з найвиснажливіших штук у роботі, яку я так люблю. Тому що постійно борешся з тим, що до тебе ставляться як до несправжнього працівника.Що ми можемо зробити? Тільки лупати сю скалу, висловлювати своє «мені НЕ ок», говорити про роботу чесно і відкрито, розповідати про нюанси колегам і займатися іншою просвітницькою діяльністю.Бо команда тільки тоді команда, коли всі її члени рівноправні і розуміють цінність своїх колег. Принаймні це те, у що вірю я.