Про декомпозицію задач як спосіб боротьби з прокрастинацією (UX writing edition)👀

Початок року видався ще той: після відпустки доводиться дуже швидко вливатися в задачі, які були на «давай після свят». А моя тривожна натура панікує, коли бачить такі об'єми. І прокрастинує замість того, щоб робити бодай щось. З психотерапевткою вирішили: будемо декомпозувати великі проєкти на підсильні задачі.Що планую робити?1️⃣

Визначити основні пули роботи: це будуть мої «стовпи».2️⃣

Ретельно роздивлюсь кожен «стовп» і розділю кожен на «підстовпи».3️⃣

З увагою ставитимусь до своїх відчуттів: чи на достатньо малі шматочки я розбила задачі? 4️⃣

Спробую не гнати поперед батька в пекло. І вчитимусь вміти в «less is more». Для себе зрозуміла, що до мого повільного (або не дуже) вигорання призводить не лише те, що у мене в роботі досить багато різноманітних проєктів – як в робочому, так і в особистому житті. А ще і те, що я не вмію підходити до таких періодів життя системно і врівноважено.На виході маємо:

Дарина обожнює свою роботу, але дедалі частіше зовсім немає на неї сил і плаче від перевтоми – моральної, когнітивної і фізичної.Хочу зробити 2025 рік роком роботи в кайф. Знову отримувати насолоду від процесу, а не лише від результату. Такі пиріжки🥧🥧🥧

Чи вийде? Побачимо. Stay tuned)