Астрах приїхав туди, переліз в сад, де гуляла ця дівчина, познайомилися. Виявилося, що звати її царівна Дариса. І пішла ця Дариса до Кащея, обнімала й цілувала, щоб розказав їй, де ж його смерть. Двічі він її надурив, вказавши на фейкові цілі – то якийсь голик під порогом, то черв’як під дубом. Дариса розплакалася, каже – ти мене не любиш, «обманываешь какъ дуру». Ну, довелося Кащею після такого скандалу зізнатися і назвати правильну конфігурацію: острів Буян – зелений дуб – залізний сундук – коробка – заєць – качка – яйце. Дариса відразу ж передала цю інфу Астраху, і той швидко повернувся з яйцем. І пішли вони удвох до Кащея. Той почав кричати: «Вотъ, я любя тебя сказалъ тебѣ, а ты теперь что со мной дѣлаешь!». Ну, Астрах не став довго дивитися на сімейний скандал, розчавив яйце, відвіз Дарису, куди їй там треба було. А потім вже нарешті втрапив на своє весілля, яке пройшло під акомпанемент дивовижного музичного пристрою – гуслів, через які вся ця каша й заварилася. І насамкінець Астрах-королевич з царівною Осідою повернувся додому, де почав правити після свого батька – короля Федрона. Отака "російська" казка. В якій немає нічого російського – ні імен, ні персонажів, ні сюжету. П. С. І, до речі, щоб двічі не вставати - перекладати Кощія Безсмертного Чахликом Невмирущим не варто. Це з розряду: міжповерховий дротохід замість ліфт, спалахуйка - замість запальничка, пісюнковий злодій та інші фейкові слова, які були створені для того, щоб виставити українську мову кумедною, сільською, недолугою.