1 Сам. 15:22: " Тоді Самуїл промовив: Хіба ГОСПОДУ приємніші всепалення і жертви, ніж послух ГОСПОДНЬОМУ слову? Запам’ятай: Послух кращий за жертву, й покірливість краща за баранячий жир!" Давно думала над цим віршем і зрозуміла одну річ - не так важливо, що ти кладеш на жертовник як сам факт того, що ти робиш це за наказом Господа. Як у випадку з Саулом: Господь не просив його забирати худобу амалекітянців для того, щоб приносити Йому жертви. Іноді ми намагаємося «задобрити» Бога нашими «гарними» думками чи ідеями чи ось такими «жертвами», втілюючи це в життя, в той час коли від нас треба лише виконати чітке і конкретне прохання. І на жаль не завжди схаменутися та покаятися відміняє наслідки вчиненої непокори. Інший приклад з Авраамом: Буття 22:2: "Тоді Бог звелів: Візьми твого сина, свого єдиного, якого ти любиш, Ісаака, і йди в землю Морія та принеси його там у всепалення на одній з гір, яку тобі покажу." Всі ми знаємо чим закінчилась ця історія. Думаю, що через послух Авраама, через стан його серця, яке було готове зробити все, що скаже Господь без питань і нарікань Авраам і отримав велике благословіння в наступних поколіннях. Готовність виконувати Божу волю показує чи ми зрілі для того, щоб бути поставленими над чимось більшим та відповідальнішим та чи в змозі ми отримати Боже благословіння. І хоч Саул був царем, але такий вчинок перед Богом був показником незрілості та неготовності до того, що мало прийти або виповнитися над його сімʼєю та його царством. P.S - останнє речення це моє припущення😊 Чекаю на ваші роздуми в коментарях ⬇️#моїроздуми