Чи знайома вам така картина? Дитина сидить з телефоном замість того, щоб робити уроки; злиться, коли їй нагадують; починає в 22:30, а потім волає, що не встигне. Ви й самі, напевно, іноді уникаєте чогось важливого, що не хочеться робити, або відтягуєте до останнього.І це має назву - прокрастинація.Психологи визначають прокрастинацію як свідоме або напівсвідоме відкладання важливих справ, навіть якщо людина розуміє, що це може призвести до негативних наслідків.Коли ми бачимо прокрастинацію в дитини, то іноді плутаємо її з лінню, але це не так. Насправді в прокрастинації багато причин. Дуже важливо розібратися в них, щоб допомогти дитині з цим впоратися. Бо якщо ми вішаємо на підлітка ярлик «ледачий», то він і сам повісить на себе цей ярлик, але це навряд чи допоможе йому розібратися з причинами своєї прокрастинації й подолати їх.Причин, насправді, декілька. Давайте розбиратися:* Тривога. Думки про завдання іноді викликають відчуття чогось дуже страшного й масштабного. У дітей це може стосуватися окремих предметів або навчання загалом. Іноді тривога малює жахливі картинки. Щоб уникнути цих переживань, дитина відволікається на щось інше. Тривога на деякий час зменшується, але справа не вирішується. Якщо дитина вже має кілька років прокрастинуючого «стажу», сам процес виконання домашніх завдань вона починає сприймати як щось дуже складне й безкінечне. Саме тому вона відкладає момент, коли доведеться в це “заходити”.* Страх помилки або бажання зробити ідеально. Це так званий прокрастинуючий перфекціонізм. Якщо дитина звикла, що за помилки карають, або сама вимагає від себе ідеального результату, вона може боятися починати. Іноді проста настанова “зробити як вийде” допомагає зняти напругу. Чесно зізнаюся: коли я сідала писати цю статтю, подумала, що не зможу зробити це ідеально. Але потім вирішила, що це й не потрібно, треба просто написати.* Перевантаження. Часто стикаюся з тим, що від підлітка очікують, що він сяде за уроки одразу після школи, бо гуртки, бо “нема чого відкладати”. Але в дитини просто немає ресурсу почати прямо зараз. Залипання в гаджетах часто ще більше ускладнює ситуацію, бо не дає відновитися.* Відсутність ясності. Іноді до завдання складно підступитися, бо незрозуміло, як його виконувати. Важливо помітити це “не знаю”, щоб попросити допомоги. Або почати з того, що здається простішим. Іноді ясність приходить уже в процесі.* Слабка саморегуляція. Прокрастинація у підлітків часто пов’язана не з лінню, а зі ще недостатньо сформованою саморегуляцією - здатністю керувати увагою, емоціями і власними діями. Щоб просто сісти й почати завдання, підлітку потрібно одночасно витримати нудьгу чи напругу, не відволіктися, зрозуміти, з чого почати, і не злякатися можливих помилок. Коли ці навички ще не дозріли (а в підлітковому віці це нормально), мозок обирає легший варіант — відкласти і переключитися на щось простіше.Що можна зробити батькам у такій ситуації? Перш за все - змінити кут зору. Не “чому ти не робиш?”, а “що зараз заважає тобі почати?”. Іноді вже це питання допомагає зрушити з місця.Дуже важливо зменшувати масштаб завдання. Не “сідай і зроби все”, а “давай почнемо з першого маленького кроку”. Часто саме початок є найскладнішим. Також допомагає присутність поруч у якості підтримки: “давай посидимо разом 10 хвилин і почнемо”.І ще одна важлива річ- зменшення тиску. Чим більше напруги, тим більше уникання. Іноді дозвіл зробити “не ідеально” запускає процес значно краще, ніж будь-які вимоги.