Командир 1-го корпусу НГУ "Азов", бригадний генерал Денис Прокопенко поділився своїми думками з приводу сучасних бойових дій. "Напередодні повномасштабного вторгнення у 2022 році західні аналітичні центри та розвідувальні спільноти припустилися фундаментальної помилки в оцінці російської військової потуги.Їхні прогнози, що віщували падіння Києва за лічені дні, базувалися на кількісних показниках: мільйона армія, тисячі літаків, танків та артилерійських систем. Цей підхід лякав пересічних читачів, однак ігнорував нематеріальні, але вирішальні фактори: культуру командування, моральний дух, соціальну згуртованість та здатність до адаптації...Ця війна є не просто зіткненням армій, а остаточним випробуванням двох діаметрально протилежних систем, що виникли на пострадянському просторі. Одна система, українська, — це мережева модель, побудована на довірі, яка вивільняє людський потенціал. Велика частина змін ініційовані та розроблені тут простими громадянами, солдатами, сержантами та молодшим офіцерським складом. Сили оборони України, особливо в підрозділах, що виросли з добровольчого руху, як наприклад "Азов", культивували командну філософію, що ґрунтується на принципах децентралізації та розширення повноважень.Ця модель є сучасною інтерпретацією німецької концепції Auftragstaktik (Mission Command), яка була розроблена для ведення бойових дій на динамічному, нелінійному полі бою..." Детальніше читайте в його есе "Ми воюємо з Росією і знаємо, чому вона програє" Ремарка InformNapalmЧудове есе українського бригадного генерала, який з власного бойового досвіду описує війну не лише як зіткнення ресурсів, а як конфлікт двох принципово різних моделей організації суспільства і війська. Росія досі намагається перемагати масою та страхом, тоді як українська система дедалі більше спирається на довіру, горизонтальні зв’язки, ініціативу та адаптивність.Для нас в InformNapalm це також дуже відгукується, адже міжнародна волонтерська розвідувальна спільнота багато років працює саме як мережева структура, де ефективність народжується не з жорсткої вертикалі, а з мотивації, взаємної довіри та здатності швидко об’єднувати людей і компетенції навколо спільної мети. Можливо, саме в цьому і є одна з головних причин, чому Україна продовжує ламати прогнози тих, хто досі намагається рахувати лише танки й особовий склад.