Вікторія МірошніченкоЗнаєте... Я з березня 22 року не знаю де тіло моєї доньки, яка захищала країну і яку окупанти закатували на очах мого онука, якого в шостирічному віці вивезли до країни-гній без документів і якого я весь цей час розшукую. Мені окупанти телефонують, бо наші уповноважені президента по правам дітей злили мої данні в ту саму багадєльню тільки путінським. Це при тому що тільки в сраному їх трибуналі на мене 4 анкети.Але вони мене добивають тим, що розповідають, нібито мого онука продали на органи з іншими дітьми, яких викрала росія. А іншими зараз торгує з аукціонів. Ні, це не брєд. Це правда! І якби ці виродки сказали мені, що щоб отримати тіло моєї дитини, яке я досі не знаю де, чи навіть повернути мого онука, вбивши достойну Людину, справжнього патріота України - я б ніколи на це не погодилася. І я не знаю таких батьків, які б пішли на вбивство щоб повернути тіло дитини. Усі кого я знаю їбошать щоб врятувати чужих дітей, допомагаючи фронту. Більшої сантабарбари важко уявити. Тхне від цієї історії за 1000 кілометрів.