👉 ФАКТ🧬 Молекулярна мімікрія — це коли частинки бактерій настільки схожі на білки нашого організму, що імунна система «плутає» їх між собою. Спочатку вона атакує мікроб, але згодом починає атакувати і власні тканини — бо вони виглядають дуже схоже.🦠 Один із класичних прикладів — β-гемолітичний стрептокок групи А. Його антигени подібні до білків серцевих клапанів, суглобів та нервової тканини. Внаслідок цього у частини людей після ангіни чи скарлатини може розвиватися ревматична лихоманка та ревматичний кардит. Серце буквально стає «випадковою жертвою» імунної відповіді.🧠 Інший відомий механізм — Campylobacter jejuni, бактерія, що часто викликає гостру діарею. Її поверхневі молекули нагадують структури на мієліні периферичних нервів. Це може запустити синдром Гієна–Барре — гостру аутоімунну полінейропатію, де імунітет руйнує власні нерви, викликаючи слабкість, паралічі та сенсорні порушення.⚠️ Важливо: ці ускладнення трапляються не у всіх — на них впливають генетична схильність, сила імунної відповіді та мінливість самих патогенів.💡 Висновок: інфекційні захворювання— це не лише про гострий жар і біль у горлі. Деякі з них здатні «обманювати» імунітет так, що він запускає хронічні аутоімунні процеси. Саме тому правильне й своєчасне лікування бактеріальних інфекцій критично важливе.