Має бути якесь слово на позначення оцього відчуття тривоги і страху, коли хочеш зайти в закуток інтернету, де давно не була. Бо вже ніби і не своя, і місяць для соцмереж це як ціла мезозойська ера для еволюції: були динозаври, блим, — і десь усі поділися.*звук перекрутки касети назад*Привіт! Новий рік у мене почався фантастично, настільки, що я ось десь зараз у себе приходжу. 31 грудня зустріла в компанії поліції, а 1 січня — шукаючи номер адвоката. Нічого такого, ДТП, у якому ніхто не постраждав, окрім припаркованого авто моєї сімʼї, але-але. Ввалили так, що забирав авто евакуатор. І це тільки з житейського. Про світло, шахеди, тепло і оце все ви знаєте так само, як я. Ялинка моя майже зовсім засохла, гірлянду не вмикала вже місяць, бо світло по чотири години і лежати на неї дивитися часу не було. Вирішила, що винесу вже після мого дня народження, а доти нехай стоїть)) Мабуть, єдина перевага лютневого дня народження 🎄Коротше, якось живу і навіть готова жити далі. Моментами депресивненько, моментами оптимістично. За січень не написала ні слова — від цього взагалі плакати хочеться)) Але я вам цього не казала.Кілька днів уже ходжу навколо оцього першого допису-повернення і не знаю, з якого боку підійти. А потім знайшла одне відео з січня (надішлю пізніше) і зрозуміла: пора 🐥Зараз лежу і бовтаюся на хвилях екзистенції. За кілька годин я стану ще на рік ближча до вклейки третього фото у паспорт-книжечку. Монтую в голові кіно про те, яким був цей рік; уявляю, що б хотілося встигнути у наступному. Поки що виснувала одне: вперше за всі роки цифра здається чужою, хоч вона і зовсім смішна 😅 А ви як? Як ваші справи? Скучали чи звикли, що мене може не бути, але потім я обовʼязково вистрибну з-за повороту?)) I’m doing my best, але ніяк не виходить писати у блог ЗАВЖДИ, ех. Але принаймні я живу це життя, а це вже немало.