Єдина константа під час цієї війни — це пробивати стелю ненависті до русні.Знову, і знову, і знову. Інколи з цією ненавистю хочеться побути на самоті, інколи емоції взагалі вимикаються, на зміну приходить режим механічного створіння, яке справно переставляє ноги і махає руками. Не знаю, чому це пишу, просто подумала, що ви ж теж кожен день щось таке переживаєте, особливо якщо кожну ніч на ваше село чи місто летять дрони, ракети, каби і далі по списку. Хочеться просто сказати: ви не одні. Не буду підводити до жодних натхненних спічів чи помиральної ями, просто це ось простір прочитати і відчути, що вам відчується, і рушити далі. Обовʼязково рушаємо далі.А от заклик БУДЕ! Думаю, знаєте який. Дрони — страшенно потрібні, і їх так само страшенно не вистачає. На тижні збирали 100 мільйонів для підсилення Покровська та Костянтинівки, але це все спроби позатикати дірки, тому ось тут ще постійна банка Стерненка, йому в цьому питанні довіряю найбільше з усіх. Закиньте по 2 гримні, а ще краще по 5.Обіймаю всіх 🫂❤️