У лютому ми презентували річний звіт Меморіалу — на офлайн-події у Києві, яка зібрала понад сто людей (тоді ж нагороджували лауреатів премії Memorial Action Awards). Поділюся звітом і з вами. Минулий рік інституційно був важливим для Меморіалу — юридично він остаточно відокремився від організації-засновниці «Або». У січні 2025 року ми завершили всі грантові угоди на «Або», в яких було закладене фінансування Меморіалу. З осені 2024-го почали подавати грантові заявки лише від власної організації. Формувати грантову історію з нуля.Ще трохи — і організація нарешті почне відповідати критерію, який фігурує у багатьох конкурсах: мінімум 2-3 роки діяльності від дати реєстрації 🙈. Розумію, чому така вимога існує. Але в нашому (і, мабуть, не лише) випадку вона дратує: фактично Меморіал працює 4 роки, а його управлінська і фінансова команда — усі дев’ять.Якщо є можливість, ми намагаємося комунікувати це донорам. Одного разу це навіть завершилося успіхом — спершу заявку відсіяли, а потім повернули на розгляд експертів, бо ми надали аргументацію, докази тривалості роботи, сталості й досвіду команди.Проте це виняток. Зазвичай механізму апеляції на етапі технічного відбору не існує.Рішення відокремити Меморіал від «Або» назріло швидко, бо вже за перший рік роботи ми вийшли далеко за межі суто медійного проєкту. Був й інший великий виклик: оголошують конкурс, а ми маємо вирішити — подати на нього мережу The City, Меморіал чи інші медійні проєкти, засновані нами. І як тут обрати: яка з команд потенційно має отримати кошти на діяльність, а яка — лишитися без них?Пам’ятаю, як поділилася цим із представницею донора. Тоді потребувала поради від когось більш досвідченого. І вона її дала: Коли започаткований вами проєкт стає достатньо самостійним, має лідера і команду, розуміння, куди він рухається і що хоче змінювати в довгостроковій перспективі, — відпускайте його. Він має стати окремою юридичною особою. Це нормально. Мені тоді було важливо це почути. Врешті так і сталося.