ПОДАРУНОК БАТЬКА...Один багатий чоловік мав сина,І подарунка йому готував,Бо в нього наближались іменини,Двадцятиріччя хлопець відзначав.І батько знав бажання його сильне,Чого хотів давненько його син, -Він мріяв дуже про авто спортивне,Так сильно прагнув, до душі глибин.Хлопчина бачив - коштів вистачає,Тому на день народження чекав,Що тато прийде, його привітає,Приємні ці хвилини уявляв...І скаже: "Ось твій подарунок, сину!Нова автівка у дворі стоїть!"Він розцілує батька за машину,Що його мрію допоміг здійснить...Той день настав, несе багач дарунка,Юнак із нетерпінням його жде...В руках трима барвистого пакунка,Хлопчина зрозумів, щось тут не те...Коли відкрив - там Біблія лежала,Новенька, особлива, дорога,А в серці злість на батька закипала,Образа сильна, ненависть лиха:"Та як ти міг зі мною так вчинити?!Бо ж знав, чого я прагну з давніх пір,Ти змогу мав і гроші, щоб купитиТе, що хотів я сильно, аж надмір...У тебе я єдиний, ти ж жалкуєшДля мене коштів, мрію щоб здійснить,Ти ще про це страшенно пошкодуєш,Не буду більше я з тобою жить!Не хочу більше називатись сином!І ти мені не батько з цього дня!Тебе я відсьогодні вже покину,Живи один й згромаджуй надбання!"Хоч батько намагався щось сказати,Та син його і слухати не став,Він стрімголов, скоріше вибіг з хатиЙ далеко з дому геть попрямував.І колесо життєве завертілось,Роботу мав, багато працював,Та з батьком спілкуватись не хотілось,І не дзвонив йому і не писав.Пройшло з тих пір чимало довгих років,І добре і погане пережив,З життя він взяв багато так уроків, І зрозумів тоді, що зле вчинив.Так захотілось в рідний дім, до тата,Близьких і рідних більше він не мав,Обняти його і "Пробач!"-сказати,Що стільки літ образу й злість тримав.Знайоме місто... Вулиця... Будинок...До болю рідний, милий, дорогий...Відкрив його, зайшовши всерединуІ занімів, став, наче кам'яний...Стоїть портрет - на ньому чорна стрічка,Помер татусь...Давно цей світ лишив...А біля нього згорток невеличкий,Той самий, що образу спричинив.Взяв в руки Біблію, відкрив... і в ту хвилину,Знайшов,перегорнувши сторінки, Ключі до тої самої машини,Про яку мріяв всі свої роки...Сертифікат подарунковий в папціЙ записка: "Я пробачив все давно!"І батьків заповіт лежав на лавці,-На сина переписане майно...Як боляче... Ніколи не вернути,Той час, коли ще батько був в живих..Щоб виправить помилку, пригорнутиЛюдину рідну до грудей своїх...Коли почав читати Боже Слово,То зрозумів гріховність всю свою,В сльозах молив: "Пробач мене, мій Боже,Що батькові завдав скорбот, жалю..."@immensity_withGod