Витримав паузу в добу.Перша реакція на вбивство ублюдком українського військового в тилу була такою, що все ж вирішив видихнути, перед тим як щось писати. Перше. Покидьок, який це зробив, має бути показово і максимально жорстко покараний. Як і всі подібні виродки, які чинять подібне. Друге. За моїми спостереженнями, співвідношення лайків і коментарів, які підримують вбивство українських військових у тилу, приблизно таке: 95% відверті московські боти (порожні сторінки, закриті акаунти), 5% реальні дегенерати та вороги.Третє. Я не вірю, що наш народ настільки збожеволів та здеградував, щоб підтримувати вбивство своїх військових і бажати собі поразки, окупації та геноциду. Так, гірка правда у тому, що і серед наших співгромадян є відверті дегенерати і моральні виродки. Але їх абсолютна меншість. Ворог робить все можливе, щоб нам здавалося, що їх багато. Але це не так.Якби було інакше — ми вже були би знищені. Звичайний український солдат — найкращий у світі солдат — це і є син того самого народу, який поколіннями знищували, але у ньому є природне відчуття воїнської честі, чоловічого обовʼязку, розуміння справедливості. Попри все, наш народ в основі зберіг цей етос. Це неможливо заперечити. Попереду ще багато випробувань.
Комарніцький Вадим Олександрович «Гудвін»27.04.1989 — 02.11.2024Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць 3-го батальйону «Свобода» Бригади наступу НГУ «Рубіж» Вадим Комарніцький.Вадим був командиром відділення протитанкістів. Мав величезний авторитет серед побратимів через свою сміливість та спокійний характер. Завдяки його майстерності та героїзму було знищено багато ворожої бронетехніки та відбитий не один механізований штурм наших позицій. Побратими згадують: «Гудвін був душею взводу. Безкорисливий та щирий, майстерно володів протитанковою зброєю. Підкорював усіх своєю легкою посмішкою. Приклад в бою показував тим, що ішов першим на надскладні задачі, знищив дуже багато ворожої техніки. Був поранений, рятуючи життя побратима. Після лікування знову повернувся на фронт. Для роти вогневої підтримки батальйону «Свобода» його загибель – непоправна втрата. Писати про його вчинки, його бої можна довго... Будемо пам’ятати завжди!».Прощання з Вадимом Комарніцьким відбудеться 6 листопада об 11:00 за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Оріховець, вул. Польова, 5. Після прощання відбудеться похованняна місцевому цвинтарі. Картка для фінансової підтримки родини Героя 4149 4991 4499 7184 (Яна, дружина).Вічна Слава Герою!На щиті!
Тимчак Павло В’ячеславович «Пакістан»07.10.1982 — 22.07.2024Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж» Павло Тимчак.У кожному підрозділі є люди, на яких тримається бойова робота. Одним з таких бійців для своєї роти був Павло Тимчак. Він заряджав усіх навколо своїм оптимізмом, енергією та готовністю до дій. Завжди готовий до будь-якого завдання, завжди готовий прийти на допомогу друзям, вмілий та досвідчений воїн, чудова людина.Побратими згадують: «Павло був справжнім патріотом та вірним сином України. Навіть після важкого бойового поранення, повернувся у стрій, мотивуючи своїх побратимів особистою мужністю та вірою в перемогу. Ніколи не втрачав оптимізму, був відкритим та життєрадісним. Допомагав адаптуватися новим бійцям свого підрозділу та користувався повагою та безумовним авторитетом серед досвідчених бійців.Будемо пам’ятати завжди!».Прощання з Павлом Тимчаком відбудеться 01 листопада о 13:00 у київському крематорії (вул. Байкова, 16).Картка для фінансової підтримки родини Героя 5168 7451 1108 9238 (Вікторія, дружина).Вічна Слава Герою!На щиті!
14 жовтня 2005 року був мій перший Марш УПА.Вже майже рік як переміг помаранчевий Майдан, але той самий Майдан того дня був захоплений натовпом комуністів і рускомірців. У них стояла велика дорога сцена з потужним звуком, з якої грали пєсні ваєнних лєт, а депутати від КПУ закликали «давіть жовто-блакитною бандєровскую гадіну»У них були гроші на десятки автобусів для зведення масовки з «рускоязичних рєгіонов» (та і місцевої київської вати вистачало), і на спорстменів з київських бійцівських клубів, найнятих на охорону. Місцева влада, суди, міліція — ясне діло, на 100% на стороні українофобів. Якщо чесно, націоналістів того дня було рази в три менше. Можливо в чотири. Ніякого організованого підвозу людей не було, бо грошей на це не було. Київський актив був дуже нечисельний. Єдиного штабу і командування акції теж не було. Але все одно була відчайдушна спроба прорватися на Майдан, яка завершилася кількома розбитими носами комуністів, розтоптаною трофейною червоною ганчіркою та сучтичкою з «беркутом».Наступного року (фото якраз тодішнє, 2006 рік) ми звечора захопили плацдарм на Майдані до підходу основних наших сил вранці, у нас вже був єдиний штаб і пару тисяч баксів на підвіз людей, київський актив за рік зріс і загартувався у вуличних протистояннях. Нас вже було більше за противників. З того моменту це стало тенденцією — щороку наша перевага 14 жовтня ставала все очевиднішою, контекст протистояння все більше переходив у контекст свята. Але все одно, особливо до 2014 року — кожен Марш УПА це був вихід на бій за Україну. Честь усім, хто виходив 14 жовтня у середмістя Києва як на бій. Це відбірне українське лицарство. Майже всі зараз на війні, багато хто вже у Небесному воїнстві. З нашим днем!Ще пройдемося Києвом 14 жовтня!
Бубновський Андрій Петрович «Буба»31.10.1979 — 02.09.2024Захищаючи рідну землю, у бою на Східному фронті смертю Героя поліг боєць батальйону «Свобода» 4 бригади наступу НГУ «Рубіж» Андрій Бубновський.З початком ворожого вторгнення Андрій взяв до рук зброю. Долучився до батальйону «Свобода» з перших днів. Розпочинав як піхотинець, з часом перекваліфікувався в оператора БПЛА мінометної батареї. Як старожил підрозділу, користувався в батальйоні загальною повагою та авторитетом.Кожен, хто знав Андрія, відзначав його відданість справі та вірність друзям по зброї. Добрий, справедливий, з глибоким почуттям обов'язку, але безжальний до ворога. Побратими згадують Андрія як безстрашного воїна та людину з великим серцем, яка завжди підтримувала бойовий дух свого підрозділу, була прикладом і зразком для всіх.Прощання з Андрієм Бубновським відбудеться 5 вересня об 11:00 на міському цвинтарі Києва (Берковці).Картка для фінансової підтримки родини Героя 4029 6100 5345 7458 Тетяна (дружина).Вічна Слава Герою!На щиті!
Літо третього року повномасштабки і загалом одинадцяте (капець) літо війни завершується тотальною битвою на всьому фронті — від Курщини до Дніпровських плавнів. Шановне панство, кажу це не для красного слівця. Хоч і на свій обмежений погляд молодшого офіцера, але є з чим порівнювати — і з 2022 роком, і 2023. Зараз є відчуття повного зосередження сил, кидання у бій усіх резервів з обох сторін, максимальних ставок. На довгі сотні кілометрів фронту небо чорне від диму згарищ і чорне від дронів. Важкі бої скрізь. Не тільки Курщина і Покровський напрямок. Скрізь. Армія бʼється. Завдяки і всупереч, вдень і вночі, без перерв і вихідних, мовчазно і зосереджено. Бʼється загартований в боях кістяк. Бʼються новобранці. Усім треба усвідомити три речі: 1. Якщо хтось думає, що склавши руки і піднявши білий прапор він отримає пощаду і жах завершиться — він трагічно помиляється. Справжній жах лише почнеться.2. Сільські мужики вже всі в армії. Мешканці міст-мільйонників, середній клас — ваш вихід. Звертаюся до тих, ясне діло, хто ще не пішов добровольцем. Вам точно є що втрачати у цій країні. Треба її захистити. І не допустити, щоб ваше місто перетворилося на палаючі руїни. Потрібні ваші компетенції, мізки і руки. Без вас не витягнемо. Можете до нас в батальйон іти. Анкета ось https://svoboda.army/recruitment-form/3. Ворог виснажений теж. Йому страшно теж. Ми їх дожмем. Але тільки якщо всі разом.
Оскільки сьогодні Головнокомандувач ЗСУ публічно сказав про операцію у Курській області, то кілька слів вже можна написати.На Донбасі, де зараз наш батальйон, йде люта рубка, яка не дає ні часу ні змоги хоч трохи відволіктися на детальний аналіз подій на Курщині. Але дещо лежить на поверхні, а саме:1. Війна на території противника. Хай хавають. Що посієш, те й пожнеш. Хай звикають. 2. Грандіозне приниження всієї кремлівської кліки. Особисто путіна. Червоних ліній нема, іноземна армія на території рашки вперше з 1944 року, що робити не ясно, смішні наради, порожні заяви, розгубленість. Обісралися. 3. Великий підйом нашого бойового духу. Перш за все я про суспільство. Бо армія і так бʼється на межі і за межею людських можливостей весь час. 4. Світ побачив, що русскіх можна бити на їхній території. І все ок, нормально,нічого такого особливого. Небо на землю не впало. Нагадую, рік тому у деяких вестернів була істерика, що під час рейду РДК на Білгородщині на відео в одного з бійців був західний автомат. А зараз «німецькі танки ідуть на Курськ» — і все ок.5. Русскіє звикають що українець — це сила. І що українець — це страшно. Навіть не дивіться у бік України криво. Це дуже небезпечно. Можна ще багато чого написати, але поки достатньо і цього. Козацтву, яке бʼє ворога на Курщині — вітання щире. Хай кулі минають і ворог гине.
Скворцов Олександр Сергійович «Білорус»16.01.1986— 05.08.2024Від отриманих у бою на Східному фронті ран, смертю Героя поліг боєць 3-го батальйону «Свобода» Бригади наступу НГУ «Рубіж» Олександр Скворцов.Олександр свідомо обрав шлях воїна, адже не міг стояти осторонь національно-визвольної боротьби. Самовідданий, хоробрий, спокійний, технічно грамотний – він чудово опанував військову спеціальність оператора дрона. І досяг великих успіхів, ставши одним з найкращих у цій сфері.Побратими згадують: «Олександр завжди робив все що в його силах і відносився до задач максимально відповідально. Поранення, які спричинили смерть, він отримав під час виконання надважливого завдання з дуже небезпечної позиції, розуміючи всю важливість цієї задачі, та не дивлячись на ризики для власного здоров’я й життя. Це і є справжнім героїзмом. Будемо пам’ятати завжди!»Прощання з Олександром Скворцовим відбудеться 8 серпня об 11-00 на Лісовому цвинтарі Києва.Картка для фінансової підтримки родини Героя 5457082270593531 (Юлія, дружина).Вічна Слава Герою!На щиті!
Заява ВО «Свобода» щодо затримання підозрюваного у виконанні вбивства Ірини Фаріон.Сьогодні обрано міру запобіжного заходу затриманому ймовірному виконавцю вбивства Ірини Фаріон. Ми переконані, що тривала підготовка, кількаденне стеження та, власне, вбивство не могли бути здійснені самостійно юнаком-одинаком. Очевидно, що до злочину причетний ланцюжок спільників: замовник, організатори та поплічники, які допомагали у підготовці.Тому важливо, аби всі ці особи були встановлені, затримані та притягнуті до відповідальності перед Законом України. Не потрібно, задля заспокоєння суспільного резонансу, швидко оголошувати ім’я одного відповідального. Варто знайти усю групу причетних осіб та головне – замовників.Ірина Фаріон була символом боротьби за українську мову та нашу ідентичність. Справа її життя – становлення української мови та культури в нашому суспільстві, повернення величних постатей в українську історію та боротьба із змосковщенням у всіх його проявах. За задумом це, окрім москви, зацікавленими у її знищенні була і п’ята колона – проросійські сили всередині нашої держави.Перед її фізичним знищенням була розгорнута широка публічна кампанія з дискредитації образу Фаріон. Її цькували, звільняли з роботи в університеті та порушували кримінальні провадження. У рамках останніх пані Ірину постійно викликали на допити, стежили та прослуховували телефонні дзвінки. Дивно, що ці особи не помітили підготовку до її вбивства та не змогли цьому запобігти.Очевидно, що нині в країні діє ціла низка груп, які контролюються із москви та здійснюють антиукраїнську підривну діяльність. Такі агенти донині вільно почувають себе у нашій державі: вони захищають російську церкву, вимагають особливого статусу для російської мови та проштовхують проросійські наративи.Саме тому Всеукраїнське об’єднання «Свобода», як власне і все українське суспільство вимагає знайти ВСІХ осіб причетних до вбивства Ірини Фаріон. Ми хочемо почути не про гектари прочесаного лісу, кількість опитаних свідків чи призначених експертиз, а про затримання та обвинувачення для замовників, організаторів та пособників убивства. Ми не дозволимо забути про справу Фаріон чи зшити її білими нитками. Водночас заявляємо про те, що п’ята колона може не сподіватися на те, що з вбивством Ірини Фаріон їм вдасться повернути свої позиції. Суспільство не дозволить утискати українську мову, ухвалити норми аналогічні закону Колісніченка-Ківалова чи дозволити і далі провадити підривну діяльність під виглядом російської церкви в Україні.
TGLIST.COM.UA
