Полювання (2022)Режисер вважає, що політичний трилер, це коли всі без перестану міряються у кого організація серйозніша, а директор заправляє дорожчий бензин, навалюючи мільйон імен та посад, камера постійно танцює навколо персонажів, у всіх обличчя, ніби їх бахнули цеглиною в дитинстві, навіть чайники і будівлі тут такі серйозні, що хоч бери в депутати, а монтаж постійно робить "бум-бум-бум" швидше, ніж встигаєш розпізнати хто це. Відбувається так багато всього, але то так пофіг, бо фільм не встановлює з жодним персонажем належного емоційного зв'язку. Фільм відчувається як лайно, яке летить на вентилятор 2 години поспіль. І водночас задумка прикольна. Я б починав фільм зі сцени, коли вони дізнаються про щура, дав би хоч трохи познайомитися з головним героєм і тоді це вже було б цікавіше дивитись. Бо мені стало цікаво лише коли вони піймали північнокорейця і ми почули перший цікавий діалог. Але до цієї сцени година хронометражу. Просто нарізка напружених обличь, а не кіно #ікотікаподивився