iPress | Міжнародна преса українською | Європа, що розвивається, стала історією успіху ЄС. Її наступний прорив...

Європа, що розвивається, стала історією успіху ЄС. Її наступний прорив може початися з українських оборонних технологій. Дещо з допису Тімоті Еша:Упродовж кількох останніх тижнів я брав участь у низці конференцій, присвячених новим викликам, що постають перед регіоном Emerging Europe майже через сорок років після падіння комунізму 1989 року. Там постійно говорять про те, що більшість країн регіону вже досягли статусу держав із середнім рівнем доходу і стикаються з типовими для цієї категорії пастками: зростанням, що ледь перевищує один відсоток, несприятливою демографією, збільшенням державного боргу, сумнівами щодо конкурентоспроможності, а також посиленням поляризації, популізму й правого радикалізму. Занепасти духом неважко. Але варто на мить поглянути на речі в історичній перспективі – і тоді разюче перетворення, яке відбулося в Emerging Europe за ці майже сорок років, постане в усій своїй неймовірності. У 1993-1994 роках я жив в Україні під час гіперінфляції. Впродовж 1990-х працював економістом у різних міжнародних фінансових організаціях, допомагаючи переходу від планової до ринкової економіки. На той час це скидалося на гераклів подвиг, майже нездійсненне завдання.  Проте привабливість перспективи вступу і, очевидно, прагнення позбутися комуністичної системи спонукали ці країни виконати домашню роботу, затягнути паски й запровадити вимоги acquis та пов'язані з ними реформи. Коли сьогодні відвідуєш Варшаву чи Будапешт, вражаєшся: перед тобою нормальна, добре функціонуюча розвинена ринкова економіка, де все працює, де можновладці говорять тією самою мовою, що й на Заході, і стикаються з багатьма тими самими проблемами. Для мене це перетворення абсолютно приголомшливе, а весь регіон – справді величезна історія успіху. Центральне місце в цьому разючому перетворенні посідає процес вступу до ЄС, який дав орієнтир реформ і фінансування для їх здійснення. Вступ до ЄС забезпечив регіону успішний економічний розвиток і процвітання. Важливо й те, що він, як правило, приніс мир і безпеку – ключові чинники успішного економічного перетворення. Зважаючи на все викладене, я все ж хочу зафіксувати свою позицію чітко і без застережень: економічний розвиток – ні, повне перетворення – Emerging Europe за ці майже сорок років є нічим іншим, як дивом, і заслуга в цьому належить Європейському Союзу. Ключові виклики, що стоять сьогодні перед Emerging Europe, багато в чому схожі на виклики розвиненої Європи. Тож ідеться про підвищення довгострокового зростання, конкурентоспроможності і розв'язання цих проблем в умовах стрімкого старіння населення та зростання державного боргу. Зрештою, гадаю, довгострокове рішення для цих економік полягає в переході на вищі щаблі ланцюга доданої вартості. А це означає інвестиції в освіту, ШІ, дерегуляцію, формування культури інновацій і змін, а також відкритість до якісної міграції. Приклад України, а також Туреччини, показує, як можна трансформувати армію та оборонну промисловість завдяки технологіям і отримати максимальну віддачу від кожної витраченої гривні. Саме це Європі треба наслідувати. Шлях до вищої позиції у глобальному ланцюгу доданої вартості – це партнерство з Україною у сфері оборонних технологій. Сьогодні Україна перебуває на передньому краї дронової війни: поза будь-яким сумнівом, вона виграє битву ітерацій проти росії, проте потребує співпраці з європейськими партнерами для залучення фінансування і масштабування. Європа має інтегрувати українські оборонно-технологічні компанії та їхні можливості у власні військово-промислові ланцюги постачання. Це місія критичної важливості для Європи – як щодо її оборони, так і щодо ширшого майбутнього європейської економіки. Річ не лише в тому, скільки витрачається на оборону, а в тому, як саме витрачаються ці гроші. Підсумовуючи: нам слід домагатися кращої відчутної віддачі від оборонних витрат, а не просто бездумно їх збільшувати. А з огляду на те, що технології змінюють природу війни, на порядку денному – повне переосмислення оборони.