iPress | Міжнародна преса українською | Таємна зброя України: адаптація. Ніщо не перевершує здатність переграт...

Таємна зброя України: адаптація. Ніщо не перевершує здатність переграти ворога розумом. Головне з публікації Марка Гертлінга: Тихо й послідовно, без зайвого галасу, Україна починає змінювати стратегічну геометрію своєї війни проти російської агресії. Причин, через які Україна повернула собі стратегічну ініціативу, багато, але всі вони зводяться до одного принципу – адаптації. Успішні командири – зазвичай ті, хто найшвидше розпізнає зміну умов, відкидає застарілі припущення й адаптується раніше за ворога – у дрібницях і у великому. За останніми оцінками ISW, у квітні 2026 року російські сили вперше з часу українського вторгнення на Курщину 2024 року зазнали чистих територіальних втрат на всьому театрі бойових дій. Темпи російського просування знижуються вже кілька місяців: українські кампанії далекобійних ударів по ключових логістичних вузлах і центрах РЕБ, проблеми росії з командуванням та управлінням, а також обмежені українські наземні контратаки разом сприяли зростанню українських успіхів по всьому полю бою. Не менш показовим є й розрив, який дедалі ширшає, між заявами кремля та реальністю на фронті. Герасимов нещодавно заявив, що цьогоріч російські сили захопили понад 1700 квадратних кілометрів і десятки населених пунктів. Однак незалежні оцінки ISW свідчать, що реальні здобутки становлять лише частку від його тверджень, а на низці ділянок російські підрозділи навіть втратили позиції. В авторитарних системах цивільні й військові посадовці нерідко підлаштовують доповіді під очікування начальства, а не під оперативну реальність. З часом такі дії спотворюють військові й політичні рішення, послаблюють здатність адаптуватися та породжують стратегічну дисфункцію. Можливо, найважливіша зміна в цій війні полягає в тому, що Україна більше не воює з росією симетрично. Тому Україна дедалі активніше переходить до ударів по вразливих місцях ширшої російської військово-промислової системи. Українські сили адаптувалися і взяли на приціл інфраструктуру, логістику, виробництво енергії, навігаційні системи та промислові потужності, які підтримують російські бойові операції. Українські удари вглиб росії збули надзвичайно успішними у пошкодженні великих НПЗ, паливних складів, об’єктів з виробництва вибухових речовин і підприємств, пов’язаних із російським виробництвом дронів і ракет. Українські атаки пошкодили Кіришський нафтопереробний завод поблизу Санкт-Петербурга – одне з найбільших російських переробних підприємств – і вразили завод "ВНІІР-Прогрес" у Чувашії, який виготовляє навігаційні та стійкі до РЕБ системи наведення для російських дронів і ракет. Українська кампанія далекобійних ударів, що дедалі ширшає, викриває для кремля незручну реальність: росія не здатна надійно захистити навіть власні тилові райони – навіть свою столицю. Навіть риторика кремля навколо цьогорічного святкування Дня перемоги відображає цю тривогу. російські посадовці публічно погрожували відплатою за можливі українські удари поблизу москви під час параду 9 травня, що підкреслює, наскільки серйозно режим оцінює зростання українських далекобійних спроможностей. Наполягання путіна провести парад, попри всі ці побоювання, напевно, замислювалося як демонстрація сили, але натомість виявило слабкість, що проступає. росія цього не зробила. Натомість російські сили продовжили наступальні дії, завдаючи ракетних і дронових ударів, які вбили й поранили десятки українських мирних жителів. Після цього російські посадовці неправдиво звинуватили Україну в порушенні перемир’я – попри докази протилежного. Цей контраст промовисто говорить про характер двох країн, втягнутих у цю війну. Ніщо з цього не означає, що війна наближається до кінця. росія залишається небезпечною та здатною завдавати величезних руйнувань. Усі боєприпаси, машини й блискучі каски світу не дорівнюють здатності вчитися й адаптуватися швидше за ворога та заганяти його в постійний цикл реакції. І саме це Україна робить дедалі краще. Вона тисне не лише на лінії фронту, а по всій росії: економічно, психологічно й політично.