Протестна хвиля в Ірані пішла на спад. Але напруга зберігається. Дещо з допису Тома Купера:І протестувальники в Ірані, і ті, хто перебуває за кордоном, не мають уявлення про режим КВІР та його методи, не кажучи вже про те, як самоорганізуватися. Зокрема, вони не розуміють, як обходити вуличні блокади режиму, швидко розосереджуватися, а потім відновлювати протести в інших місцях, та подібні "тактики" (застосовані, наприклад, сирійцями в 2011-2012 роках), і також (дуже) нерозумно підходять до вибору міжнародних прихильників.На жаль, це означає, що і протестувальники в Ірані, і їхні прихильники за кордоном навряд чи усвідомлюють: режим КВІР не можна повалити ані "гучним" активізмом у соцмережах, ані американськими бомбами і крилатими ракетами, ані за допомогою ізраїльського Моссаду і його вбивств, і, звісно, не всілякими мріями і фантазіями. Лише добре організовані, об'єднані, масові дій зсередини можуть дати результат.Саме дій іранців.Так само, як Асад був (врешті-решт) повалений сирійцями.КВІР мав більш ніж достатньо сил, щоб придушити протести самостійно. Навіть без Генерального командування правоохоронних органів (відомого також як "поліція"). Вона залучила Хатайб Хезболлу лише тому, що цим неписьменним дурням легко стріляти в беззбройних цивільних осіб. Це все, що варто знати з цього приводу.Хоча армія Ісламської Республіки Іран (ІРІА) може мати більше військ під зброєю, ніж КВІР (коли останній не повністю мобілізований), її командири були ретельно відібрані КВІР. За їхню лояльність. Не за їхні заслуги, навички чи будь-що інше.Не дивно, що, хоча окремі солдати армії брали участь у протестах (у вільний час), було наївно очікувати, що іранська армія прийде на допомогу протестувальникам.Не тільки США вирішили "підтримати іранців", але й Ізраїль зрештою наслідував цей приклад. Подейкують, що між Іраном та Ізраїлем було досягнуто домовленості на кшталт "я не нападу на тебе, якщо ти не нападеш на мене". І хто ж інший, як не Москва, посприяла цьому.У цьому контексті не можна не нагадати: не тільки про те, що Нетаньягу і Пуддінг є друзями, але й про те, що кожен, хто вважає Іран "паперовим тигром", просто не знає про всі збитки, завдані Ізраїлю іранськими балістичними ракетами під час "12-денної війни" в червні минулого року. Очікувати, що Ізраїль "прийде на допомогу іранським протестувальникам", можна охарактеризувати лише як "безмежну наївність". Навіть "смертельну наївність".